Про що сигналізує школа у питанні: «Повертатися чи залишатися»?

1. МИКОЛА СКИБА

2. •
•
•
•
•

3. ЗМІСТ
Освіта і
демографія
Освітні досвіди та
їхні уроки
Контрольна робота
для ВРУ, КМУ,
освітніх ГО
03
07
11

4. 2
Школа і демографія

5. 3
ОСвІТА І
ДЕМОГРАФІЯ
Школа як територія битви
за людський капітал
Про що сигналізує школа у питанні:
«Повертатися чи залишатися»?
Демографія
Наразі відсутні консолідовані дані щодо демографічних втрат України внаслідок року повномасштаб-
ного вторгнення РФ. Утім однозначно можна стверджувати, що вони дуже відчутні й становлять один
із головних викликів для економіки і повоєнного відновлення країни.
Станом на 1 січня 2022 року в Україні проживало 34,5 млн громадян. За даними Управління Верховно-
го комісара ООН у справах біженців станом на 20 грудня 2022 року, кількість українців, які перетнули
кордон із країнами ЄС від 24 лютого 2022 року, становить понад 16,6 млн осіб. Це число, найімовір-
ніше, відображає саме кількість перетинів кордону, а не кількість людей, які його перетинали, і тут
враховано тих, хто повертався в Україну й перетинав кордон повторно. Проєкт державного бюджету
на 2023 рік готувався із розрахунку, що в Україні залишилося лише 27,8 млн осіб (станом на кінець
серпня 2022). Тобто, за версією українського уряду, за кордоном перебуває близько 6 млн осіб.
Згідно з висновками ЦЕС, 7,8 млн українців вимушено виїхали і залишаються в країнах Європи. З них
90% - жінки та діти. За даними структур ЄС, 517 123 українських дитини були інтегровані до шкільних
систем цих країн станом на вересень 2022 р. Тут не враховано тих, хто дістався Великої Британії, Ка-
нади, США чи був вивезений до рф. У грудні 2022 року МОН надало дещо менші цифри: 516 243 учні
та майже 11 тисяч педагогічних працівників перебувають за кордоном. Експерти ЦЕС також оперують
даними про 2,25 млн українських дітей, яких було інтегровано в освітні установи країн ЄС.

6. 4
Школа і демографія
Хто усі ці люди?
Батьки
Чисельно близько 8 млн. Разом із дідусями та бабусями - до 20 млн. Близько 7 млн з них на сьогодні - за
кордоном. На 90% це - жінки з вищою освітою, з великих міст, які вже бували у країнах ЄС.
Вони прихильно ставляться до того, щоб їхні діти підтримували зв'язок з Україною. Хтось це робить із
власних етичних міркувань, хтось піддається емоційному мейнстриму, хтось послуговується прагма-
тичними резонами. Як би там не було, на сьогодні цей вектор є патріотичним.
Значна кількість українських мам вважає європейську шкільну освіту слабшою за українську, бо вона,
мовляв, дає менше знань, а розвиток соціальних і емоційних навичок (чого досить багато в школах
ЄС) – лише гра.
Водночас спрацьовує самоцензура (під впливом мейнстримних настроїв, почуття провини тощо), і
люди рідко можуть зізнатися навіть собі, що їм не хочеться повертатися. Тим паче вони не готові зізна-
тись у цьому іншим.
Учні
На початок 2022 р. в Україні навчалося 4,23 млн школярів. Під кінець 2022 р. МОН відзвітувало про
3,9 млн учнів, які де-факто числяться в закладах освіти. Із них навчаються очно лише 0,79 млн. У шко-
лах ЄС за офіційними даними очно навчається 0,51 млн українських дітей. Скільки школярів опини-
лися в інших країнах (Велика Британія, Грузія, Канада, Молдова, США, Туреччина), тим паче - скільки
дітей вивезено до рф або перебуває на окупованих територіях - точно не знає ніхто.
Опитування офісу Освітнього омбудсмена, проведене влітку 2022 р., дає змогу стверджувати, що
близько 40% дітей навчалося водночас у двох закладах: очно в закордонному та дистанційно - в
українському.
Понад третину опитаних батьків – 35% – зазначили, що дитина навчалася дистанційно тільки в укра-
їнському закладі освіти.
Лише 11% (871) зазначили, що дитина навчалася тільки в закордонному закладі освіти.
На сьогодні школярі – це найбільш глобалізоване і цифровізоване покоління українців. Це діти, які на-
родилися і зростали в один із найбільш благополучних періодів незалежної України з високим рівнем
запитів до світу і очікувань від себе. Водночас це одне з найбільш тривожних і психологічно вразливих
поколінь. Свою вимогливість вони активно транслюють як батькам, так і школі.

7. 5
Психологічно-емоційний стан родин
Згідно з опитуванням, яке було проведене Освітнім омбудсменом влітку 2022 р., 82,5% (6537)
респондентів вказали, що раніше чи пізніше планують повернутися в Україну. Однак це лише
гіпотетичні наміри, які можуть істотно змінитися під впливом обставин. До таких відповідей
варто поставитися критично, адже українцям на сьогодні доводиться застосовувати своєрідну
самоцензуру.
Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Елла Лібанова наголошує: пере-
важна більшість, тих, хто нині в опитуваннях вказують, що вони повернуться в Україну, перебувають
під впливом величезної хвилі патріотизму. Відтак, наші співвітчизниці навіть собі не можуть зізнатися
в тому, що вони, можливо, не хочуть повертатися. Тим більше вони не готові в цьому зізнатися комусь
іншому.
Вчителі
Із 434 тис. педагогів, які працювали в Україні до повномасштабного вторгнення, близько 11 тис. виїхали
за кордон. Не менше чверті з них продовжує працювати за фахом.
Є невелика частина тих, хто прийшли у професію із пристрасті до навчання, під впливом сильних ро-
льових моделей тощо. Проте більшість потрапили у школу як міцні прагматики із розуміння, що деінде
вони не хапатимуть зірок з неба, а тут вони мають статус. І як кількісно більша, ця категорія часто-густо
«робить погоду».
Педагоги, які після 24.02.22 залишилися в Україні, відчувають страх втратити роботу через малу кіль-
кість школярів. Це може бути однією з причин, чому просять учнів залишатися навчатись у школі, ба-
жано на дистанційній формі навчання, а не на сімейній – щоб зберігати наповнення класів у школах.
Шкільна адміністрація
Чисельно – до 28 тис. осіб. Кожен з адміністраторів впливає щонайменше на 500-3000 осіб.
Люди, які вибилися нагору завдяки умінню не задавати зайвих запитань, не брати під сумнів вказівок
згори.
Із понад 13 тис. директорів шкіл більшість залишилася в Україні й дещо напружено ставиться до тих,
хто виїхав і набрався “єресі”.
Відчувають постійний тиск відповідальності: за будівлі, майно, дітей.
Основний мотив: аби чогось не сталося, всі і все були під контролем, легше було звітувати перед
“начальством”.

8. 6
Школа і демографія

9. 7
ОСВІТНІ
ДОСВІДИ ТА
ЇХНІ УРОКИ
Батьки
Урок 1: Порівняно з європейською українська
школа сприймається батьками (та й дітьми)
заповідником “совка”
У різних країнах ЄС вони побачили дещо спільне: у школах тут більше поваги, свободи і відкрито-
сті. Того, що НУШ декларує, але відсуває у “світле майбутнє”.
Опитування Освітнього омбудсмена України включало блок запитань про те, чим українські школи
відрізняються від європейських. Більшість батьків звернули увагу на інше ставлення в закордонних
школах до дитини – з добротою та більшою повагою, на практичність й актуальність пропонованих
предметів і тем. Також значною перевагою, яку назвали респонденти, є відсутність у закордонних
школах так званих “батьківських комітетів” та збору коштів із батьків.
Про подібну різницю свідчать й інтерв’ю батьків, чиї діти поєднують навчання в українських та єв-
ропейських школах. Скажімо, журналісти порталу «Нова українська школа» зафіксували, що є ціла
категорія незадоволених батьків, які незалежно одне від одного нарікають на подібну проблему:
українська школа погано дає раду із сімейною формою навчання, вчителі вряди-годи виходять на
контакт із родинами, які вимушено перебувають за кордоном і натомість завалюють дітей завдан-
нями вже наприкінці чверті, залишаючи дуже мало часу на підготовку. Комунікація шкіл з родинами
будується у категоричній формі, нерідко лунають і погрози про відрахування дитини з української
школи. Ось один із характерних коментарів від батьків щодо ситуації:
"Ми щиро не хотіли втрачати зв’язок з українською
школою. Але наш заклад перестав бути школою по суті, а
замість комунікації – швидше вимоги якогось карального
органу. Лише умови: вчіться, як хочете й де хочете, а ми
(вчителі) проконтролюємо, як вас батьки навчили"

10. 8
Школа і демографія
На щастя, частина батьків засвідчила інший досвід: гнучкий графік завдань, взаємодія через плат-
форми Google Classroom, готовність надати додаткові консультації тощо.
Отже, факт того, що дитина навчається в європейській школі, жодним чином не береться до уваги.
Інформація про те, що є різні варіанти атестації, до батьків і дітей не доноситься, зате активно вико-
ристовується шантаж і залякування: не будете виконувати – не візьмемо назад до школи.
Урок 2
У європейських школах учням дають мінімум формул і дат, зате максимум можливостей переві-
рити знання на практиці. Природничі дисципліни базуються на експериментах. На гуманітарних
предметах діти вчаться ясно формулювати думку, дискутувати, обстоювати свою позицію. На всіх
уроках багато командної взаємодії та уваги до навичок ухвалювати спільні рішення.
Натомість навіть під час війни наших учнів закидають купою абстрактної інформації. Замість роз-
витку громадянських компетентностей проганяють через національно-патріотичне виховання. Пе-
реважання онлайн-формату ще більше віддаляє від практики.
Основний висновок:
Українські батьки, чиї діти навчаються зараз за кордоном, отримали можливість зазирнути у май-
бутнє і побачити, що саме могла б дати дітям, батькам педагогам Нова українська школа за умови
її повноцінного впровадження: увагу до особистості дитини, взаємну повагу, розумно розподілене
навантаження. Це, зокрема, стосується і переходу на дванадцятирічну тривалість навчання. Саме на
три роки навчання у старшій школі в багатьох європейських моделях освіти припадає основний масив
академічного навантаження. В той час як на початкову і базову школу переважно покладається функ-
ція розвитку особистості, формування уміння навчатися і виявлення предметного інтересу до тієї чи
іншої науки чи індустрії. Тоді, як в українських школах старші класи розглядаються як підготовка до
ЗНО, а максимум знань запаковується у програму 5–9 класів, тобто основне навантаження припадає
на психологічно і фізіологічно дуже складний підлітковий період. Якщо ж дати змогу дитині пройти
цей період без виснаження і зневіри, то ближче до 15–16 років молода людина буде добре підготов-
леною до тривалих когнітивних навантажень. У неї вже формуватиметься уявлення, для чого це по-
трібно, чого вона хоче після школи і який рівень знань їй необхідний. А от українським школярам, які
планують продовжити навчання у європейських університетах, нерідко бракує цього дванадцятого
року навчання, без якого середня освіта і у ЄС, і у США вважається неповною.
Серед провалів у роботі МОН під час війни можна назвати невміння чи неспроможність налагодити
зв’язок із величезною аудиторією батьків, які опинилися за кордоном. Індикатором того, що навіть і
особливих спроб не було, є тон комунікації відомства – підкреслено офіційний, кострубатий, поз-
бавлений емоційних барв, образів і мемів, які стали фірмовим стилем багатьох державних структур
воєнного стану – від Офісу Президента до Укрзалізниці.
Навіть враховуючи цей контекст, освіта загалом не виглядає як перепона для повернення в Україну.
Але, на жаль, і не є драйвером.
У тому, що стосується рішень родин стосовно місця проживання дітей, безпека, повторюся, переважа-
тиме. Але на момент істотного поліпшення безпекової ситуації, як імовірного стимулу для ухвалення
рішень родинами, уся система шкільництва має зазнати кардинальних змін.

11. 9
Драйвером змін може стати орієнтація, з одного боку, на нові іпостасі школи, які виявили себе під час
війни, а з іншого боку – на безкомпромісно високу якість освіти. Стисло про ті з них, що мають пер-
спективу на період відбудови: підтримча (терапевтична), громадянська, креативна
Підтримуюча – (терапевтична) іпостась
Рутини, пов’язані з навчанням, як-от письмо і читання, причетність до сталої групи стали протиотру-
тою від стресів, нестабільності, невизначеності й загроз, спричинених бойовими діями. У педагогів
з’явилися додаткові функції і навантаження. Хтось із цими викликами впорався блискуче, хтось гірше
і лише був ретранслятором страхів та роздратування. На жаль, питань психічного здоров’я педаго-
гів, їхньої психологічної стійкості та викликів, породжених війною, не було на моніторах МОН - утім,
як і більшості міжнародних донорських організацій. Цим опікувалися такі громадські організації, як
«Смарт освіта», «Едкемп Україна», які й до повномасштабного вторгнення приділяли значну увагу пси-
хоемоційній складовій навчання.
Освіта, зокрема шкільна, входить до базового набору соціальних послуг. Щоденний ритм навчан-
ня організує повсякдення мільйонів громадян. Війна, з її жахливими руйнуваннями інфраструктури,
дуже сильно вдарила по доступності таких базових речей. Можливість регулярно відвідувати школу
і навіть мати доступ до контенту має терапевтичну функцію. Доповнення її грамотним психологічним
супроводом, інклюзією у широкому розумінні, допомагатиме долати психологічні травми війни. Під-
няття планки якості збільшуватиме шанси молоді на гідну роботу і конкурентоздатність у глобальному
масштабі.
Громадянська іпостась
Школа є мікросоціумом, середовищем, через яке учні безпосередньо, а частіше – опосередковано
засвоюють цінності, правила і норми «великого» суспільства. Відтак повсякденна культура школи має
базуватися на педагогіці партнерства, повазі до людської гідності, діалозі, поєднанні змагальності і
співпраці. Це означає, що учнів слід проводити через різноманітні ситуації, де їм необхідно висловлю-
вати і аргументувати свою думку, відстоювати свою позицію, вести перемовини і домовлятися; давати
і приймати якісний зворотній зв’язок. Головне, щоби при цьому вони часто зустрічалися з проявами
поваги до ініціативи, сміливих ідей, способів конструктивного розв’язання конфліктів тощо. Основною
галуззю, що концентрує в собі комплекс навичок знань і навичок, необхідних для активної участі у
суспільному житті, є громадянська освіта. Відповідним навчальним активностям слід відвести більше
місця у шкільному розкладі. І саме цей предмет має включати національно-патріотичне виховання, а не
навпаки. Адже громадянська освіта формує усвідомлену, а значить – стійку до маніпуляцій причетність
до своєї нації та готовність обстоювати її інтереси.
Креативна іпостась
У сучасному суспільстві цінуються яскраві й переконливі персональні історії, розмаїття можливо-
стей і пропозицій спонукає людей шукати те, що виділяє їх та їхню справу серед інших. Цифрові
технології демонструють фантастичний рівень швидкості й точності обробки даних і мови. Для того,
аби зберігати спроможність у такому світі, потрібні креативність і системне мислення, навички розв’я-
зання комплексних проблем, здатність генерувати сенси і оригінальні ідеї. Креативна іпостась, як і
попередні, може і має бути наскрізною, розлитою у просторі. Найвідповіднішою формою навчальних
активностей, які розвивають навички творити, є проєктна діяльність і опанування нового матеріалу
через розв’язання практичних проблем.
01
02
03

12. 10
Школа і демографія
Бібліотека корисних практик
Персоналізована освіта
Приватна школа Britannica впродовж 11 років була приватною школою з класно-урочною системою
навчання. Останні 2 роки школа занурювалась у проблематику суб'єктного рефлексивного навчання і
шукала систему, яка уможливлює таку освіту. Зупинилися на системі персоналізованого навчання, що
базується на індивідуальній освітній траєкторії кожного учня/учениці.
У дуже широкому сенсі ідея ПЕРСОНАЛІЗОВАНОЇ ОСВІТИ полягає в тому, щоб налаштувати навчан-
ня для кожного учня відповідно до його чи її унікальних навичок, здібностей, уподобань, ситуації та
досвіду. Це певна кастомізація навчання. І саме вона дозволяє покращити результати учня - від залу-
чення у навчання до навчальних результатів та психологічного стану.
У випадку Britannica персоналізація працює на навчальному каноні, тобто є зафіксований курікулум
та програмний матеріал, обов'язковий для вивчення кожним учнем та кожною ученицею школи. Адже
концепція школи - це освіта як ціле, яка уможливлює розвиток особистості через суб'єктність, що
проявляється у мисленні, а реалізується через освітній канон.
Освітній хаб «Inspiration cafe» від ліцею Educator
Inspiration cafe — це новий формат шкільної освіти, призначений для того, щоби внутрішньо пере-
міщені діти могли продовжити шкільне навчання та отримати натхнення. Окрім уроків за шкільною
програмою, наші учні розкривають свої сильні сторони, реалізують цікаві міні-проєкти, долучаються
до волонтерської роботи у місцевій громаді.
Додаткова цінність проєкту полягає в тому, що ми працевлаштовуємо вчителів із числа ВПО, що дозво-
ляє їм інтегруватися в місцеві громади та полегшує їхню адаптацію на новому місці.
Освітній хаб забезпечує якісну освіту дітей у чотирьох напрямках: навчання, психологічна підтримка,
інтеграція у громаду та профорієнтація. Всі учні хабу зможуть отримати документи про освіту вста-
новленого державою зразка. Кожен учень навчається у власному темпі на платформі Liko Education
Online та може відвідувати очні консультації з викладачами хабу, щоб підтягнути знання зі шкільної
програми та усунути прогалини.
Психологічна підтримка
Діти мають індивідуальні та групові заняття з психологом, зокрема - ігри для стабілізації емоційного
стану, робота з накопиченою агресією, робота з розумінням своїх емоцій та їхнього проговорення.
Інтеграція в громаду
Залучення учнів до створення власних міні-проєктів та волонтерської діяльності у громаді допоможе
розвивати навички ХХІ сторіччя, а також дозволить знайти нових друзів.

13. 11
КОНТРОЛЬНА
РОБОТА ДЛЯ ВРУ,
КМУ, ОСВІТНІХ ГО
Тема: “Розбір польотів”
впровадження НУШ
Відтоді, коли була розроблена концепція НУШ і стартувало її впровадження, минуло понад п'ять
років. На цьому етапі вкрай важливо зробити чесну оцінку: що запрацювало, а що - ні. Адже істотно
змінився контекст, і це потребує уточнення завдань. Для цього пропонується такий алгоритм:
Крок 1. Перегляд стратегії, цілей і принципів на предмет відповідності викликам контексту, потре-
бам і запитам суспільства.
Крок 2. Оцінка, наскільки суть НУШ була скомунікована суспільству.
Крок 3. Аналіз методів та інструментів впровадження: чи досить було ресурсів, чи вчасно вони
надходили, як були використані.
Яким би критичним і прискіпливим не виявися “розбір польотів”, незмінними мають залишитися такі
принципи:
Школа має бути сфокусована на потребах та запитах учасників освітнього процесу (пере-
дусім - дитини ) – на противагу орієнтації на програму і на формалізовані вимоги.
Школа має розвивати самостійне мислення і креативність – на противагу “совковому” прин-
ципу слухняності й “аби чого не вийшло”.
Навчання має бути зорієнтоване на заохочення і підтримку – на противагу теперішньому
домінуванню примусу і покарання.
Педагогіка партнерства – на противагу авторитаріній грі з нульовою сумою.
Організація навчального процесу має бути гнучка, адаптивна та інтуїтивно зрозуміла для
педагогів і родин і давати змогу інтегрувати дітей, які на сьогодні навчаються в досить різних
обставинах.
01
02
03
04
05

14. 12
Школа і демографія
Варто тримати у полі зору і стратегічний рівень освіти – це про спроможність системи освіти підго-
тувати нове покоління українців, які поєднуватимуть високий рівень знань і навичок для відновлення
країни, національну систему цінностей для продовження напряму боротьби за свободу і гідність,
який означився на тлі національного спротиву українців. Отже, школа в ідеалі має стали інкубатором
довгострокових трансформацій і запорукою їхньої сталості.
Завдання 1: Персоналізація освіти як “база”
В ситуації, коли досвіди і життєві обставини школярів настільки відмінні, що жоден стандарт і
типова програма їх не може передбачити, логічно зробити базою індивідуальні освітні плани.
Крок 1. Зібрати і проаналізувати ті практики, які виникли впродовж 2022 р. Запросити носіїв
цих практик до робочої групи і виробити модель, що піддається масштабуванню.
Крок 2. Провести форсайт і описати можливі сценарії розвитку ситуації та передбачити про-
токол дій на випадок кожного з них.
Крок 3. Внести зміни у нормативну базу, передусім до ст. 14 Закону України “Про повну
загальну середню освіту” і зробити індивідуальні освітні плани основною формою здійснення
освітнього процесу.
Домашнє завдання для МОН
Завдання 2: Комунікувати по людськи
МОН вкрай необхідно оновити комунікаційну стратегію, зробити її людянішою. Тут не
обійтися без команди комунікаційників, які знайдуть слова і образи, що “зайдуть” аудиторії
батьків. Особливо - українцям за кордоном. Прикладів, навіть в системі освіти - досить (скажімо -
комунікація Малої академії наук)
Завдання 3: Підтримка замість вказівок
У змісті повідомлень варто перенести фокус з обов'язкової шкільної (і нудної) програми на якіс-
ний пізнавальний контент, який креативно пояснює, що з Україною і в Україні відбувається зараз.
Але перед тим, не виключено, варто замінити керівний склад міністерства.
Завдання 4: Адвокатувати освітні потреби
українців за кордоном
Домовитися з міністерствами країн ЄС щодо зарахування школами цих країн результатів дистан-
ційного навчання в українських школах.
Завдання 5:
Підтримувати і масштабувати те, що працює де-факто, що довело свою дієвість. У цьому контек-
сті 2022 рік став вимушеною, але продуктивною лабораторією.

15. 13
Домашка для батьків
Завдання 6: Подбати про психологічне здоров’я і
пізнавальні запити своїх дітей
Крок 1. Прийняти ситуацію. Обрати один із варіантів освітнього навантаження для дітей: навчання
у школі в країні перебування, дистанційне навчання в українській школі, очне навчання в українській
школі за кордоном.
Крок 2. Детальніше ознайомитися з тим, що таке персоналізоване навчання.
Крок 3. Регулярно дізнаватись у дітей, що їх більше цікавить. Допомагати їм формулювати власні
запити, цілі і планувати їхнє досягнення.
Для вчителів
Завдання 7: Саморганізовуватися і “привласнювати”
собі систему освіти
Крок 1. Прийняти як факт те, за що учні й батьки найбільше будуть вдячні – це підтримка з їхнього
боку, партнерство з родиною. Головне - коли ви допомагаєте учням психологічно стабілізуватися,
відчувати себе у колі прийняття, то це, зрештою розблоковує когнітивні можливості і збільшує шанси,
що вони щось засвоять.
Крок 2. Опанувати основи тьюторингу, індивідуальних освітніх планів, їхнього супроводу. Це зна-
добиться у будь-якому разі. Якщо персоналізація освіти й не стане мейстримом, запит на такі підходи
лише зростатиме. Навіть якщо доведеться піти зі школи. Зокрема -через збільшення кількості дітей із
РДУГ, тривожністю, особливостями розвитку.
Домашнє завдання для
адміністрації шкіл
Завдання 8: Вивчити нову формулу школи: дві третини
підтримки і довіри і лише решта – контролю.
Крок 1. Прийняти той факт, що основне завдання школи як інституції тепер – по-людські підтри-
мати тих, хто залишилися і тих, хто виїхали. Підтримка, навіть символічна, а особливо з організацією
навчання - це те, що допомагає впоратися зі стресом, створити відчуття причетності, а значить, роз-
блокувати когнітивні можливості. Якщо не зробити цього сьогодні, завтра не буде кого контролювати.
І це стосується і батьків, і дітей, і педагогів.
Крок 2. Зробити освітній процес практично орієнтованим на усіх рівнях. Завдання, пов’язані із
енергетичною незалежністю, стійкістю інфраструктури, інноваційністю агросфери, переосмисленням
просторового розвитку тощо, мають ставати частиною навчальних завдань. Так ми з більшою вірогідні-
стю отримаємо спроможне покоління, яке дасть раду викликам наступних десятиліть.