2. • Степаненко Василь
Іванович (народився
10 лютого 1950 в селі
Кожухівка, Васильківського
району, Київської області) —
український поет і
перекладач, керівник
Національного видавництва
дитячої літератури
«Веселка».
ДиректорДиректор
3. - Закінчив восьмирічку в селі Кожухівка- Закінчив восьмирічку в селі Кожухівка
-Продовжив навчання в СШ № 2 міста Боярка.-Продовжив навчання в СШ № 2 міста Боярка.
-Закінчив філологічний факультет Київського-Закінчив філологічний факультет Київського
державного університету ім. Т. Г. Шевченкадержавного університету ім. Т. Г. Шевченка
ОсвітаОсвіта
4. Зустріч зі Степаненком В. І., керівником видавництва дитячої літератури
«Веселка», видатним перекладачем грецької літератури
•
Викладачі кафедри: доц. Любченко Т. В., викл. Пашун О. В., викл. Петрова Г. Л. разом зі
студентами 1, 3 та 5 курсів факультету перекладачів спеціальності «Переклад (новогрецька
мова)» відвідали видавництво «Веселка», де зустрілися з його керівником, поетом,
перекладачем – Василем Івановичем Степаненком.
Українське видавництво літератури для дітей «Веселка» було засноване у Києві 9 березня
1934 як Дитвидав УРСР. За роки своєї діяльності «Веселка» випустила у світ понад 10
тисяч видань загальним тиражем 1 мільярд 131 мільйонів примірників. Це фольклор та
художня література — українська і народів світу, науково-художні, пізнавальні та довідкові
видання. Подіями серед книжкової продукції для молодших читачів стали «Слово про Ігорів
похід», «Українські думи», «Українські билини» (упорядкування та коментарі В. Шевчука),
«Буквар» Т. Шевченка, «Благослови, мати!» (колискові пісні, забавлянки, веснянки, колядки
та щедрівки тощо) та багато інших. Видання «Веселки» відзначені численними дипломами
та преміями. У лютому 2010 р. Указом Президента України видавництву надано статус
національного.
Зустріч зі Степаненком В.І.Зустріч зі Степаненком В.І.
5. Нині видавництво очолює поет, перекладач, член Національної спілки письменників України – Василь
Іванович Степаненко (1950 р.н.). Керівник «Веселки» має чималий досвід роботи у книговидавничій сфері.
Після закінчення Київського державного університету імені Т. Шевченка Василь Іванович працював
учителем української мови і літератури, потім ведучим редактором Державного комітету у справах
видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі, був заступником головного редактора видавництва «Веселка»,
головним редактором видавництва «Мистецтво», очолював приватні видавництва «ВІК» та «Епселон».
Також працював синхронним перекладачем новогрецької мови у Вищій комсомольській школі в Москві. У
1975 р. брав участь у VI Всесоюзній нараді молодих письменників в Москві. Почесний громадянин Афін.
Друкувався в газетах «Молодь України», «Літературна Україна», журналах «Дніпро», «Барвінок»,
«Україна». Видав поетичні збірки «Синові сонячно», «Земля одна для всіх», «Пори року», «Тридцять
солодких і печальних пісень про кохання», «Тверді форми».
У літературних колах його також знають як перекладача грецької літератури. Найвідоміший
перекладацький проект Василя Степаненка – «Міфи та легенди Греції» у 7 книгах. Інші переклади з
грецької – романи Н. Казандзакіса «У Кноському палаці» і С. Пласковітіса «Гребля», збірка «Грецькі
народні казки».
Грецькі міфи перекладалися українською і до нього, але написані важкою мовою переклади важко
сприймалися навіть дорослими читачами, а він хотів, щоб уже в початковій школі українські діти
захоплювалися грецькою літературою – важливим складником світової культури. Василь Іванович
наголошує: «Літератури не існує без дитячої літератури…Треба привчати дітей читати…». Дитяча
радіопередача «Твій друг книга» постійно транслює міфи і легенди Греції у перекладах Василя
Степаненка.
Василь Степаненко брав участь у Всесвітній конференції перекладачів з новогрецької мови в Дельфах.
1998 року за перекладацьку діяльність був відзначений Генеральним секретарем грецької діаспори
срібною амфорою.
Нині Василь Іванович працює над перекладом віршованого роману В. Корнароса "Еротокрит".
Лейтмотивом зустрічі була пропозиція видатного перекладача щодо співпраці зі студентами – майбутніми
перекладачами. Було вирішено організувати літературний гурток, під час роботи якого заплановано аналіз
перекладів відомих грецьких письменників під чуйним керівництвом корифея перекладацької діяльності
Василя Івановича Степаненка. Студентами із захопленням була сприйнята можливість вдосконалення
своєї перкладацької майстерністі, адже, як свідчить грецьке прислів'я:
7. • Перші поетичні твори були опубліковані в 1963. Друкувався в журналах та
газетах: «Дніпро», «Барвінок», «Україна», «Молода гвардія», «Молодь України»,
‘Літературна Україна".
• Автор поетичних збірок
• «Синові сонячно»,
• «Земля одна для всіх»,
• «Пори року»,
• «Тридцять солодких і — печальних пісень про кохання» ,
• «Тверді форми».
• Автор переказів «Грецьких народних казок» та серії «Міфи і легенди Греції» в 7-
ми книгах: «Олімп», «Європа», «Персей. Тесей», «Геракл», «Аргонавти»
«Іліада», «Одіссея».
• Переклав з новогрецької:
• повість Г.Казандзакі «Маленька героїня»,
• романи «У Кноському палаці» Н. Казандзакіса
• роман «Гребля» С. Пласковітіса.
ТворчістьТворчість
9. Журналист должен бЖурналист должен быытьть
безответственным животнымбезответственным животным
• И перехожу к последнему тезису о том, что журналист должен являться
безответственным животным. Я считаю, что журналист не должен быть
ответственен и думать об ответственности за то, что он публикует. За
одним исключением, о котором я сейчас скажу. Но в принципе
журналистика – профессия безответственная. Можно мотивировать
следующим образом: вы никогда не знаете, какие последствия, и не
можете посчитать, какие последствия для конкретного человека
доставит та или иная информация, которую вы опубликуете – или тот
или иной комментария – никогда! Потому что все люди разные. Есть
такие простые, банальные примеры, когда, скажем, сообщение о том,
что, например, «Спартак» выиграл у «Динамо», приводит к инфарктам.
И люди – болельщики – умирают. Есть такая мировая статистика. Что,
не сообщать счет в матчах? Это безответственно! Как это – он
выиграл? Пять человек умерло в мире. Понимаете, да? Вы должны об
этом думать, когда вы говорите со стадиона, что Спартак выиграл у
Динамо или наоборот – не имеет значения. Не можете посчитать,
думать о каждом из этих. Я настаиваю на том, что в этом смысле
журналист должен быть внутри совершенно безответственным.
Ограниченного тем, что я сказал вначале – своим собственным
пониманием честности и правды, законами и т.д.
10. Еще раз попытаюсь объяснить – это для меня очень важная история, о
которой я в последнее время говорю много. Вот смотрите: если вы
честно все передали, для вас не важна ответственность. В марте
месяце Страсбургский суд по правам человека признал Россию
виноватой, в Кабардино-Балкарии была история: власти не сообщили
о сходе лавин, в результате погибли людей, разрушения были и т.д. и
Страсбургский суд возложил ответственность на государство. Но
разбираясь в этой истории, я выяснил, что местные журналисты знали
об опасности схода этой сели, потому что об этом сообщало МЧС, об
этом сообщал социальный горный институт. Значит, к местным
журналистам обратились местные власти с просьбой не сообщать эту
информацию, дабы – внимание – не было бы паники, и чтобы
журналисты подумали о своей социальной ответственности.
Журналисты Кабардино-Балкарии вняли и не сообщили населению об
угрозе схода сели. И я считаю, что ответственны те самые
журналисты, которые повели себя нечестно и безответственно. Они
должны были, невзирая на возможную панику, которая могла быть – но
это уже вопрос властей – сообщить об угроза, реальных угрозах, о
которых говорилось, собственно, этими социальными службами. Вот
вся история. Простая, непоэтическая – погиб один человек, разрушено
7 домов. Но она есть. И в этом смысле, когда я призываю журналистов
к безответственности, как раз призываю их не слушать, что они
должны быть ответственны, никто не знает, что вызовут ваши
действия. Нельзя скрывать информацию, которая важна для людей.
11. • Есть одно ограничение. Это ограничение связано с
захватом заложников и с угрозой для жизни
невинных людей, которые в результате информации
могут пострадать. Главные редактора РФ выбрали
такое время после Норд-Оста, тогда нас позвал к
себе президент, и мы выработали хартию, в которой
записано всего одно ограничение. Но замечу, что это
не закон, это договоренность, что в случае захвата
заложников информация о действиях террористов и
время для эфира террористов предоставляется
только с согласия штаба по освобождению
заложников. И понятно, почему – потому что
эфирное время, за которое террористы борются –
это разменная монета освобождения. Мы вам пять
минут – вы нам два заложника. Мы вас пускаем в
эфир – вы выпускаете людей на свободу, - говорил
Алексей Венедиктов
