Критика. - 2012. - № 7-8. - С. 2-7. У цій статті автор розглядає причини та наслідки "кольорових революцій" у Грузії, Україні та Киргизстані, а також реакції на ці події в сусідніх країнах. Також автор порівнює причини з середньо-терміновими наслідками "революцій" як у окремих країнах? так і для регіону в цілому. Висновок автора полягає в тому, що "кольорові революції" не призвели до виконання "революційних" обіцянок, зупинивши лише на короткий час сповзання пострадянських націй до авторитаризму. Ресурс: Електронний архів Національного університету "Києво-Могилянська академія" (www.ekmair.ukma.kiev.ua/handle/123456789/2180)

1. Рік XVІ, Число 7–8 (177–178) Липень–Серпень, 2012
Михайло Мінаков:
Коротка історія кольорових революцій
Іґорь
Торбаков,
Олександр
Потєхін:
Куди йдуть
росіяни?
Андреас
Умланд:
Путін над
Евразією
Іван
Химка,
Роман
Сербин:
Історія
з діялектикою
Василь
Махно:
Зелені
собачі дні
Тамара Марценюк, Тамара Гундорова:
Хто боїться української жінки
Індекс 33909 ISSN 1563-6461

2. Змiст 2012
Рецензії • Есеї • Огляди
02 Михайло Мінаков. Коротка дистанція свободи
08 Тамара Марценюк. Українська політика – іменник нежіночого роду?
13 Тамара Гундорова. Хто боїться Вєрки Сердючки?
18 Іґорь Торбаков. Розвилка
25 Олександр Потєхін. Апологія геополітичного синдрому
28 Андреас Умланд. Двоголова Евразія
Дискусія:
30 Іван Химка. Міти національної консолідації,
Голодомор і Голокост
34 Роман Сербин. Про український геноцид,
Лемкіна та химкіянську діялектику
38 Джефрі Віткрофт. Що Руперт утнув!
42 Максим Карповець. Джазові візерунки кіна
44 Василь Махно. Зелені собачі дні
Йозеф Вінклер
47 Summary www.krytyka.com
Вивезена
Нєточка Ілляшенко розповідає
Автори й авторки про своє українське дитинство
МИХАЙЛО МІНАКОВ АНДРЕАС УМЛАНД (Andreas Umland) Роман Йозефа Вінклера, класика сучасного австрій-
доктор філософських наук, доцент катедри філософії доктор філософії, політолог, доцент маґістерської про- ського письменства, лавреата численних нагород й од-
та релігієзнавства Києво-Могилянської академії, прези- грами з німецьких та европейських студій катедри по- ного з найбільших нонконформістів і збурювачів спо-
дент Фонду якісної політики, секретар Кантівського то- літології Національного університету «Києво-Могилян-
кою у тамтешньому літературному світі, присвячено
вариства в Україні, автор численних праць з історії су- ська академія». Досліджує політичні процеси на постсо-
часної европейської філософії, філософської освіти, по- вєтському просторі, зокрема в Україні та Росії, проблеми долі українки, яку 1943 року вивезли на примусову
літичної та соціяльної філософії. радикальних рухів тощо, редаґує книжкову серію «Совєт- роботу до Каринтії нацисти. Австрійський письмен-
ська та постсовєтська політика і суспільство». ник дав читачеві змогу почути розповідь Нєточки Ва-
ТАМАРА МАРЦЕНЮК силівни про сталінську колективізацію та Голодомор,
соціологиня, доцентка катедри соціології НаУКМА, ви- ІВАН ХИМКА жертвою яких стала її українська родина, про вижи-
кладає авторські курси «Ґендер і політика», «Маскулін- професор Албертського університету, дослідник проблем
історичної пам’яті, зокрема про Другу світову війну, істо- вання спершу в совєтському колгоспі, а згодом у бід-
ність і чоловічі студії», «Соціологічний аналіз форм де-
віянтної поведінки», «Соціяльні проблеми в Україні рії Шоа, соціял-демократії та націоналізму в Україні тощо, ному австрійському селі. І попри тяжкість цієї історії,
і світі», «Ґендерні відносини в Україні: соціологічний а також української іконографії. Серед останніх книжок – вона заворожує читача радістю від життя, навіть якщо
аналіз» та інші. Досліджує ґендерні відносини та ґен- «Last Judgment Iconography in the Carpathians» (University оповідачці доводиться ховатися від своїх ран у химер-
дерну політику в Україні, а також жіночий, чоловічий of Toronto Press, 2009) і «Ukrainians, Jews and the Holocaust: но виплетених закапелках власної пам’яті…
і ЛҐБТ рухи. Співавторка книжки «Gender, Politics, and Divergent Memories» (Saskatoon: Heritage Press, 2009). Ви-
давництво «Критика» готує до друку збірник його вибра- Автор познайомився зі своєю героїнею, шукаю-
Society in Ukraine» (University of Toronto Press, 2012).
них есеїв з української модерної історії «Колізії ідентич- чи собі помешкання в гірському селі в Альпах. Зре-
ТАМАРА ГУНДОРОВА ности». штою колишня остарбайтерка з Черкащини не про-
літературознавиця, член-кореспондент НАН України, сто дала письменникові притулок, а й забезпечила ма-
завідувачка відділу теорії літератури Інституту літе- РОМАН СЕРБИН теріялом для нової книжки. «Вивезену» написано як
ратури ім. Шевченка НАН України. Останні книжки – канадський історик і політолог, професор-емерит Квебек-
ського університету (Монреаль), дослідник історії Голо- нон-фікшн – інтерв’ю з Нєточкою про історію її жит-
«Кітч і література» (Київ, 2008) і «ПроЯвлення слова.
домору, українського національного руху у XX столітті, тя. Окрім ретельного відтворення мовлення селян-
Дискурсія раннього українського модернізму» (Київ,
2009, 2-ге вид.). УПА, Другої світової війни, редактор наукового часопи- ки, що не вміє писати німецькою і говорить плутано,
су «Holodomor Studies», автор книжок «Famine in Ukraine але просто, з елементами місцевого діялекту й співу-
ІҐОРЬ ТОРБАКОВ (Игорь Торбаков / Igor Torbakov) 1932–1933» (у співавторстві) та «Голод 1921–1923 і укра- чою розмовною інтонацією, ефект достовірности по-
історик, політолог, публіцист, старший науковий пра- їнська преса в Канаді» (1992), численних наукових і по-
глиблюють фотографії із сімейного архіву та вставки
цівник Центру російських і евразійських студій в Уні- пулярних статтей із питань історичної пам’яті, геноци-
ду тощо, упорядник коментованого видання статті Рафа- українською мовою. Проте Вінклерові більше йдеть-
верситеті Упсали (Швеція), автор численних публікацій
із проблем політичної історії та зовнішньої і зовнішньої ла Лемкіна «Радянський геноцид в Україні» 28 мовами ся не про фактографічну, а про психологічну правду:
політики Росії, СНД і країн Центрально-Східної Евро- (2009). про достеменність почувань сердечної, щирої, але со-
пи, зокрема України, в американських, европейських, ціяльно безпритульної жінки, без вини винної в зраді
російських та українських наукових виданнях і часопи- ДЖЕФРІ ВІТКРОФТ (Geoffrey Wheatcroft)
єдиної – материнської – любові, про закинуту в чужий
сах. британський журналіст і письменник, автор шести кни-
жок, зокрема «The Controversy of Zion: How Zionism Tried світ людину, яку і в старій, і в новій батьківщині лише
to Resolve the Jewish Question» (1996), «The Strange Death терплять, але не люблять.
ОЛЕКСАНДР ПОТЄХІН
доктор історичних наук, політолог, дипломат, професор of Tory England» (2005), «Yo, Blair! Tony Blair’s Disastrous На авторовій батьківщині книжку підготовано
катедри гуманітарних дисциплін і директор Центру по- Premiership» (2007) та інших. Дописує у британських та видано за підтримки Міністерства европейських
літологічних, гуманітарних та прикладних досліджень і американських часописах «The Guardian», «The Times
і міжнародних справ Австрії, аґенції «Österreichisches
Київського університету права, провідний науковий Literary Supplement», «The New York Review of Books»,
«The New Republic», «The Boston Globe», «The Atlantic», Kulturforum» і Австрійського літературного товари-
працівник Інституту світової економіки і міжнародних
«The American Conservative» тощо. Працює над книжкою ства. Для українських читачів роман віртуозно пере-
відносин НАН України. Останні книжки (у співавтор-
стві): «Глобалізація безпеки» (2011), «Зовнішня політи- про Вінстона Черчила. тлумачила Неля Ваховська.
ка України – 2011: стратегічні оцінки, прогнози і пріо- «Якийсь час я навіть не могла працювати над
ритети» (2012), «Скуті одним ланцюгом? Військово-по- Решту довідок про авторів цього числа «Критики»
цим, здавалося б, простим текстом – стиска-
літичні союзи та европейська стабільність» (у друці). див. на с. 47 ⇒
ло горло. Історія Нєточки для мене – це істо-
рія України з низів, суб’єктивна і пристрасна,
як ­ будь-яка історія. Вона цікава типажем,
і
який представляє Нєточка – центральноукра-
Головний редактор Редакційна колеґія: їнська селянка, жінка, на яку всі можливі сис-
Григорій Грабович Юрій Андрухович, Боґумiла Бердиховська,
теми чинять неймовірний тиск. І її стратегія
Відповідальний редактор Ярослав Грицак, Володимир Кулик, Михайло Мінаков,
Олександр Мотиль, Сергій Плохій, Юрко Прохасько, виживання – це любов, що виростає з рани не-
Андрій Мокроусов
Редактор інтернет-проєкту Микола Рябчук, Олександр Савченко, долюблености й нетерпимости».
Олег Коцюба Олексій Толочко, Юрій Шаповал Неля Ваховська
Липень–Серпень, 2012 1

3. Коротка дистанція свободи ставлення до демократії. За даними
«Всесвітнього дослідження ціннос-
вих виступах, і непопулярні постсо-
вєтські уряди.
тей», майже в усіх країнах світу (за Саме поняття «кольорова револю-
винятком Ніґерії) більшість населен- ція» походить із журналістського
Михайло Мінаков регляду публічних структур. Аби ви- ня (від 62% у Росії до 99% у Данії) сленґу 2003–2004 років. Невдовзі
знати нові політичні режими леґітим- підтримує цінності демократії (The його почали активно вживати і полі-
Нові режими, що постали 1991 року ними, слід було або зробити державні World Values Survey, www. тики, і політологи. Скажімо, тодішній
на місці республік Совєтського Сою- інститути ефективнішими, а отже, worldvaluessurvey.org). президент Киргизстану Аскар Акаєв
зу, було злеґітимізовано великими примусити населення коритися, або Попри це, хоч як дивно, за минулі назвав так антиурядові протести в
сподіваннями їх населення. Совєт- перетворити політичні системи на ін- два десятиліття зросла і кількість лю- своїй країні на початку 2005 року.
ський люд, розчарований у соціялізмі клюзивніші, тобто допустити до учас- дей, незадоволених політичним роз- Трохи пізніше, у липні 2005 року, по-
та втомлений перебудовною безпо- ти в державних справах ширші про- витком у своїх країнах – і в давніх, і в бачила світ стаття американського по-
радністю, віддався мріям національ- шарки. нових демократіях. Про це свідчать і літолога і дипломата Майкла Макфо-
ного штибу. Суміш прагматичного Саме цієї миті й відбулися події, зниження явки на виборах, і повсюд- ла «Перехід із посткомунізму», де
розрахунку («ми тепер не годуватиме- які засвідчили нову спільність долі не зменшення членства в партіях та словосполучення «кольорові револю-
мо інші республіки», «мій син служи- постсовєтських народів у новому гло- поширення нелояльности виборців до ції» використано вже як цілком зрозу-
тиме в Україні» тощо), волі до влади бальному світі. Взаємодія північно- «своїх» партій, і посилення недовіри мілий політологічний термін, що уза-
(«запануєм і ми, браття, у своїй сто- евразійських режимів оприявнилася і до політичних організацій з боку гро- гальнює процеси в Сербії, Грузії й
ронці») та інфантильних сподівань в революційних подіях, і в контррево- мадян, як і до громадян – з боку полі- Україні та поєднує їх у спільний реґі-
(«наші мудрі краще знають») стала люційній реакції. І то ці процеси від- тичних еліт. Ця тенденція дістала на- ональний тренд. Якийсь час із ним
поживною речовиною для розвою но- конкурував термін «електоральні ре-
вих політичних систем і нових націй. волюції», який увели було в обіг Вла-
Вірилося, що кожна республіка піде димір Тисманяну, Велері Бунс і Ше-
своїм шляхом, що спільна доля наро- рон Волчик, аби наголосити голов­ у н
дів полишила простори північної Ев- причину революцій: несправедливість
разії. виборчих процесів у посткомуністич-
Перші ж роки самостійного полі- них суспільствах. Проте більшість до-
тичного існування змусили населення слідників віддають перевагу терміну
совєтських республік пройти боліс- «кольорові революції» як зручнішому,
ний шлях, який можна описати в тер- з огляду на комплексність обставин
мінах феноменологічної соціології як виникнення та перебігу громадських
габітуалізація, інституалізація та леґі- заворушень початку ХХІ століття (ав-
тимація. Нова соціяльна реальність жеж, неповнота терміна «електораль-
вимагала зміни поведінки: треба було на революція» є очевидною: він врахо-
вчитися ризикувати, ставати підпри- вує лише один із аспектів протесту).
ємцем власної долі, любити гроші, Тим більше, що довший час, десь до
конкурувати з ближнім, приймати 2008 року, у політичній науці панував
нову символізацію суспільного цілого. інтерес саме до генези революцій, тоді
Нові умови були викликом для колиш- як їхні наслідки вивчали і порівнюва-
ньої совєтської людини. Хтось при- ли меншою мірою.
ймав їх, хтось тікав у внутрішню емі- Увагу до спільних причин «кольо-
ґрацію. Однак для всіх 1990-ті роки рових революцій» зумовила потреба
залишили по собі травму втрати звич- заартикулювати кілька типових об-
ного середовища і потреби набути но- ставин, за яких вони відбувалися.
вих навичок і способів поводження у Танець під деревом свободи. Анонімна ґравюра часів Великої французької революції Майкл Макфол розглядав «кольорові
незвичному життєсвіті. революції» як продовження демокра-
Нові навички вели до постання но- бувалися і відбуваються далі в конку- зву «застій свободи». Інакше кажучи, тичних революцій кінця 1980-х років.
вих правил і структур, що скеровува- ренції не тільки між групами владних на початку ХХІ століття зупинилося На його думку, 1989 року Захід зумів
ли взаємодію людей на одній шостій еліт чи елітами та населеннями, але й збільшення – ба навіть відбулося пев- сконсолідувати демократії в Цен-
частині світу. Виникали суспільно-по- між постсовєтськими елітами та цен- не зменшення – кількости країн, що їх тральній Европі, а також частині Пів-
літичні інститути – почасти нові, по- трами світового впливу, глобальними уважаємо вільними. Нині світ пере- денно-Східної Европи, але його вплив
части вкорінені в совєтське і навіть та реґіональними структурами. живає водночас і поширення демокра- на еліти в постсовєтській Европі й у
досовєтське минуле. Нова реальність У перше десятиліття ХХІ століття тичної форми правління, і невдово- Сербії був незначний, що призвело до
стала не тільки звичною, але й пра- не тільки на постсовєтському просто- лення демократією в її нинішньому порушення балансу інтересів у сус-
вильною, передбачуваною. Біда в рі, але й в інших країнах світу, джере- стані. пільстві та врешті до громадянських
тому, що ця передбачуваність, вира- лом страху для еліт і надії для загалу У такій амбівалентній ситуації по- повстань.
жена, зокрема, й в усвідомленні пер- стали «кольорові революції», що їх літичні режими багатьох країн вияви- Зовнішній вплив як причина «ко-
спектив своєї можновладности чи феномен, попри недовгу історію, лися нестійкими, а ресурс довіри гро- льорових революцій» виявився тією
безправности, не мотивувала до ак- встиг обрости шаром конспірологіч- мадян до цих режимів зменшився. темою, що поділила політичних нау-
тивної участи ані в політиці, ані в сус- них леґенд, проникливих здогадок і Часто-густо така нестійкість режимів ковців й експертів на «оптимістів» і
пільному житті. Саме сфера приват- наукових інтерпретацій. А масштаб і призводила до масових виступів про- «песимістів». До першого табору слід
ного правила за арену розвитку для схожість цих подій не могли не викли- ти влади, до рухів громадянської не- зарахувати більшість західних, гру-
постсовєтської людини, а публічні ін- кати спроб знайти спільні умови ви- покори, повалення непопулярних пра- зинських й українських політологів, а
ститути викликали в населення ново- никнення і потрактувати їх як загаль- вителів і перебирання влади іншими також небагатьох російських і китай-
посталих держав дедалі більшу ідіо- носвітову тенденцію. політичними силами. До того ж, усім ських дослідників, котрі вважають зо-
синкразію. Геополітична однополярність сві- «кольоровим революціям» початку внішній вплив за малозначущий, а
Логіка розвитку мала привести до ту слабшала, і слабшання це супрово- ХХІ століття, попри широкий спектр внутрішні чинники – за провідні. На-
визнання нових порядків за справед- джувала парадоксальна ситуація: про- політичних та інших особливостей у даючи високий кредит довіри полі-
ливі. На початку другого десятиліття тягом минулої чверти століття, з одно- кожному окремому випадку, був при- тичним культурам Грузії, України та
незалежного існування постсовєтські го боку, постійно зростала підтримка таманний набір схожих ознак, зокре- Киргизстану, вони вбачають причину
суспільства зіткнулися з проблемою демократії в цілому світі, а з другого – ма і коли йшлося про їхню генезу: революцій у бажанні громадян уста-
леґітимности власних політичних ре- посилювалося невдоволення політи- • відносно мирний перебіг грома- новити демократичніші та справедли-
жимів. Останнє десятиліття ХХ сто- кою та недовіра до держави. Згідно зі дянських виступів і чільна роль гро- віші форми урядування. Натомість
ліття для постсовєтського простору щорічними звітами «Freedom House», мадських організацій; для «песимістів», які переважають се-
розпочалося великими сподіваннями країн із вільною демократичною полі- • зміна влади після президент- ред російських і частини західних,
на свободу, а завершилося глибоким тичною системою за останні сорок ських або парламентських виборів, азійських й українських політологів,
розчаруванням у можливості політи- років побільшало понад удвічі: із 42 результати яких оголошували сфаль- основною рушійною силою револю-
ки забезпечити її. Постсовєтський по- (24%) у 1974 році до 90 (47%) у 2007- сифікованими, що ставало поштовхом цій було втручання ззовні у внутрішні
літекономічний вибір було зроблено му і 89 (46%) в 2009-му, тоді як не- до акцій протесту та громадянської справи молодих політичних режимів
на користь правління, можновладства вільних країн поменшало від 64 (41%) непокори; Східної Европи, Північної Африки та
й інтересів небагатьох та підтриму- у 1974 році до 43 (22%) у 2007-му, • залученість західних міжнарод- цілої Азії, а роль громадян, громадян-
вання мінімуму комфорту для решти хоча 2009-го їх знову трохи побільша- них і російських структур, що підтри- ського суспільства й усього комплек-
населення. Тож леґітимізація нових ло до 47 (24%). Про щось подібне мували, відповідно, громадські орга- су внутрішніх причин видавалася під-
порядків потребувала зусиль для пе- свідчить і всесвітнє дослідження нізації, які брали участь в антиурядо- порядкованою.
2 Критика, число 7–8 (177–178)

4. Погляд «оптимістів» поділяли і на- чий) статус громадянських рухів, що слідників. Натомість «песимістичну» 2) США впливають на внутрішні
уковці та політики і медії Заходу. привели до «кольорових революцій»: візію зіперто на скепсисі щодо того, справи постсовєтських країн, упрова-
Квінтесенцію «оптимістичного» під- їхній патос полягав у перевстановлен- чи справді в тих подіях громадяни об- джуючи демократичні вибори.
ходу висловив Томас Карозерс у стат- ні держав, перепідписанні соціяльно- стоювали свою позицію. Увагу дослід­ Водночас Лук’янов визнає, що ре-
ті «Відрух на просування демократії». го договору про створення своїх рес- ників-«песимістів» привертають гло- жими, які постали після розпаду
На думку американського експерта, публік – республік у прямому, а не со- бальні геополітичні процеси та мані- СССР, уже не могли сприяти «ані роз-
«кольорові революції» є кульмінацією вєтському значенні слова. пулятивні практики провідних світо- виткові, ані позитивному громадсько-
тривалих процесів у країнах, чиї полі- Це судження, на мою думку, є вих центрів, а їхні погляди пов’язано му ставленню», а очільники Грузії,
тичні режими постали в перехідний справедливим, якщо говорити саме з ширшою палітрою нових консерва- України та Киргизстану змарнували
період. У цих країнах «лідери допус- про конкретні політичні ідеології. тизмів. момент, коли могли би безболісно
кають достатньо політичних свобод, Громадянські рухи в революційних «Песимістичні» автори, що їх тек- піти зі своїх постів.
аби здобути певний кредит довіри та країнах об’єднували прибічників на- сти зазвичай рясніють покликаннями Найважливіший аспект такого
набути леґітимности. Зазвичай це ціоналізму, соціялізму та лібералізму на псевдонаукову літературу конспі- підходу – обстоювання пріоритету
означає проведення реґулярних вибо- в справі створення загальних рівних рологічного штибу, трактують «ко- зов­ ішніх причин революцій і невіра
н
рів і дозвіл створити дрібку опозицій- обставин для політичної конкуренції. льорові революції» передусім як ре- у можливість чесних і справедливих
них партій і незалежних громадян- Якщо підсумувати позиції дослід­ зультат зовнішнього втручання, а гро- виборів, що на них громадяни пост-
ських об’єднань й один чи два неза- ників-«оптимістів», то до спільних мадські виступи пов’язують із діяль- совєтських країн шляхом волевияв-
лежні часописи. Проте такі режими ознак «кольорових революцій» у пост- ністю таких гравців, як США, лення ставили б завдання своїй владі.
зберігають цілком надійний контроль совєтських республіках належали: об’єднана Европи чи Росія. Одне з «Обов’язковим елементом успіху
над владними важелями, аби убезпе- • наявність фасадної демократиза- найвиваженіших, як на мене, резюме “ко­ ьорової революції” була наяв-
л
читися від будь-якої істотної загрози ції, що поєднувала багатопартійність цієї концепції міститься в статті «Без- ність зовнішнього арбітра, апелюван-
своєму пануванню». із фактично недемократичними фор- барвна революція» Фьодора Лук’я­ ня до якого скасовувало леґітимність
Фактично ці режими існували на мами правління; нова – впливового російського інте- внутрішніх процедур, – ОБСЕ, Ради
підставі системної похибки, яка під- • намагання зреалізувати демокра- лектуала та головного редактора жур- Европи, Европейського Союзу, зре-
важувала їхню середньо- та довго- тичні проєкти в недемократичних по- налу «Россия в глобальной полити- штою “демократичних цінностей” за-
строкову стабільність. За підтримки літичних культурах; ке». На його думку, «кольорові рево- галом», – пише Лук’янов.
переважно американських продемо- • нелеґітимні форми реаґування люції» спричинено тим, що Для «песимістичних» інтерпрета-
кратичних структур – зокрема Націо- влади на публічний опір громадян, що 1) на початку ХХІ століття вини- цій неабияк характерно уявлення про
нального демократичного інституту вимагали дотримання своїх законних кло «державне суперництво» нових громадські організації як про інстру-
(NDI), Міжнародного республікан- прав і свобод; держав і Росії, яка відновлювала свою мент зовнішніх гравців. Систему
ського інституту (IRI), Міжнародного • готовість Заходу до діялогу і з по- присутність на постсовєтському про- міжнародних ґрантодавчих організа-
фонду виборчих систем (IFES), Інсти- літичними колами, і з громадськими сторі; цій тут уважають за канал розподілу
туту «Відкрите суспільство» – мережі організаціями, що підсилювало ці ор-
фондів Сороса та «Freedom House» – ганізації (тоді як владні еліти не усві-
громадські організації набули здат- домлювали їхньої сили).
ности вимагати прозорих виборів і Чимало політологів виокремлю-
того, щоби розв’язати головну пробле-
тел.: (044) 278-06-96
дотримання головних громадянських ють іще кілька чинників, що викли-
му цього дослідження: з’ясувати мож-
прав, а також захищати знехтувані ін- кають «кольорову революцію» у
ливість побудови феноменологічними
тереси маловпливових груп (як-от постсовєтській країні. По-перше, засобами нерелятивістської і, разом з
студенти, ВІЛ-інфіковані, хворі на ту- йдеться про суперечність між заде- тим, нефундаменталістської концепції
беркульоз чи селяни – дрібні землев- кларованими прин­ ипами державно-
ц досвіду.
ласники). Крім того, згадані структу- го устрою та реальними діями влад- Вирішуючи поставлені завдання,
ри допомагали політичним партіям них еліт. Цей чинник визначають від- Вахтанґ Кебуладзе використовує ме-
ефективніше конкурувати, надто під повіді на кілька запитань: до якої тод, який називає аісторичним рекон-
час виборчих кампаній, коли автори- міри стабільність влади залежить від струюванням. Він передбачає застосу-
Книгарня «Наукова думка» 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 4
тарні правителі вдавалися до електо- зовнішньої економічної допомоги За- вання двох методологічних процедур:
ральних маніпуляцій, аби зберегти ходу? наскільки економічні інтереси реконструкції (надання нового сенсу
певній ідеї чи концепції завдяки пе-
владу. Власне, «кольорові революції» еліт пов’язано із Заходом? чи зберіга- ренесенню їх до нового контексту) та
були результатом суперечностей на- ють політичні лідери свої статки за реактуалізації (надання актуальности
півавторитарних політичних режимів, кордоном? чи дозволяє влада існува- реінтерпретованій ідеї чи концепції).
нездатних до відтворення за обставин ти громадським організаціям? чи Аісторичне реконструювання пода-
посилення електоральної прозорости, схильні еліти дотримуватися демо- Вахтанґ Кебуладзе но як метод феноменологічного дослі-
громадянського активізму та політич- кратичних принципів? Феноменологія досвіду дження, що передбачає також особли-
ної конкуренції. Другим чинником є стан опозиції: вий стиль письма – «місце послідов-
Київ: Дух і Літера, 2011
Окремо слід наголосити «оптиміс- ефективність її конкурентної страте- ного історико-філософського викладу
тичну» інтерпретацію громадянського гії, існування сильного лідера, здатно- історично пов’язаних між собою фі-
Монографію київського філософа, до-
лософських учень посідає строката
суспільства як «локомотиву револю- го об’єднати протестні групи, наяв- цента філософського факультету Ки-
амальгама розмаїтих ідей, вихоплених
цій», коли не політичні мотиви, а від- ність економічної бази для опозицій- ївського національного університету
із різних концепцій», як характеризує
чуття зґвалтованої громадянської са- ної діяльности. імені Тараса Шевченка Вахтанґа Ке- його автор.
моповаги вважається головною ру- Третій чинник зумовлено глиби- буладзе присвячено феноменології При цьому монографія Кебуладзе
шійною силою протестів. Китайська ною впливу Заходу на політичну та як ученню про досвід. Феноменоло- має чітку структуру, що демонструє
дослідниця Бо Фейтянь серед характе- соціяльну ситуацію в країні. Цю гли- гію, уточнює автор, слід презентувати послідовний розгляд проблеми досві-
ристик «кольорових революцій» за- бину легко визначити, співвідносячи не стільки як учення, скільки як «про- ду під кутом зору феноменології: у
яснювальне досвідчування досвіду». першій частині окреслено теоретико-
вважила їхню «неідеологічність»: ці вплив офіційних дипломатичних ка-
Перше питання, яке ставить автор, – методологічні засади феноменології
революції було спрямовано «на поси- налів на владу і рівень взаємодії та це питання про можливість побудови
лення національної інтеґрації, свобо- ґрантової підтримки, що її дістає гро- досвіду; у другій визначено місце фе-
альтернативної філософської концеп- номенології між емпіризмом та транс-
ди, демократії та економічного розви- мадський сектор від міжнародних ції досвіду, яка зберігала би зосеред- ценденталізмом; у третьому проаналі-
тку». З цим згодна і німецька наукови- правозахисних і моніторинґових ор- женість емпіризму на дослідженні до- зовано вчення про інтенційність, що є
ця Сабіна Фішер, яка писала про непо- ганізацій. свіду і була би, водночас, позбавлена основною темою статичної феномено-
літизованість ідейних підвалин грома- Нарешті, четвертим засадничим його вад і спрощень. Як твердить Ке- логії; четверий розділ присвячено про-
дянських рухів: етнічних, політичних, чинником є визнання нелеґітимности буладзе, його дослідження – це спро- блемам генетичної феноменології до-
соціяльних ідентичностей. Вона та- політичного режиму з боку більшости ба відродити емпіризм, що його прого- свіду.
кож вказувала на зміни «політичної» громадян та готовість населення до лосив Франц Брентано у відомій праці Феноменологія, відзначає автор, це
екології постсовєтських країн, де соці- активних виступів. Тут важать сту- «Психологія з емпіричного погляду». не шкільна дисципліна, яку викладено
яльні зміни, фраґментація населення пінь підтримки чи невдоволення уря- Друге питання стосується реляти- в текстах визнаних авторитетів, а рад-
візму. Чи можна, усвідомлюючи обме- ше інтелектуальна практика. А тому й
за безліччю нових колективних іден- дом, рівень поваги до лідерів політич-
женість власної інтелектуальної пози- читання книжки Вахтанґа Кебуладзе –
тичностей виразно суперечила не- ної опозиції та наявність сильних, ції, претендувати на пізнання істи ни? це зустріч із досвідом автора в його
гнучкій, неефективній і закритій полі- впливових і шанованих лідерів грома- Чи феноменологія, яка розуміється як дослідженнях феноменології, а також
тичній системі. Фактично «кольорові дянського суспільства. трансцендентальний емпіризм, озна- збагачення нашого досвіду зустрічі із
революції» відбулися в країнах, що їх- Вочевидь, «оптимістичні» інтер- чає чергову форму релятивізму? На- феноменологічним рухом, який у цьо-
ній політичний клас не зумів знайти претації причин «кольорових револю- скільки релятивізм є небезпечним для му випадку постає перед нами у версії
спільної мови із суспільством. Дослід­ цій» ґрунтуються здебільшого на нео- теорії пізнання? Розв’язання цих двох запитування про самий досвід.
ники-«оптимісти» схиль­ і наголошу-
н ліберальних цінностях, які впливали питань є своєрідним підґрунтям для Дмитро Шевчук
вати особливий (сказати б, установ- на відправні позиції та висновки до-
Липень–Серпень, 2012 3

5. ресурсів між антиурядовими група- ють вирішальну роль у їх провоку- ються у зв’язку з електоральними про- Розгляд чинників, що зумовили
ми, що очолюють революцію і плану- ванні міжнародним чи іноземним цесами. Оскільки еліти ставляться до революцї, добре пояснює соціяльно-
ють повалення законних урядів під аґентам і критично оцінюють здат- виборів як до техніки утримання вла- економічну, соціяльно-психологічну
час виборів. За словами китайських ність народів Грузії, України та Кир- ди, а громадяни – як до головного спо- та політичну природу цих процесів.
політологів Пань Жулуня і Дай Чжен- гизстану (і громадянського суспіль- собу тиснути на владу, то виникає кон- Однак розуміння генези явища ще не
циня, «міжнародні НУО під егідою ства взагалі) виступати в тих проце- флікт очікувань, що за певних обста- означає розуміння його загалом, заба-
США маніпулювали суспільством і сах як суб’єкти. вин спричинює непокору, мирний гато аспектів залишається в тіні. Такі
з-за лаштунків провокували “кольо- Особливу позицію серед «песи- спротив чи революцію. Електоральний значущі події, як «кольорові револю-
рові революції”». Інакше кажучи, містів» посіли ті політологи, котрі, як контекст подій приводить до того, що ції» 2003–2006 років у Грузії, Україні
дослід­ ики-«песи­ істи» і Заходу, і
н м німецька політологиня Петра Стиков, політичні опоненти працюють у тому та Киргизстані, можна осягнути, ли-
Сходу сприймають революційні про- переконані в тому, що «кольорові ре- ж полі, що й громадські організації. шень зрозумівши не тільки їхні при-
цеси як спровоковані заколоти, відда- волюції» були лишень проявом неста- Саме це змішання жанрів не дає полі- чини, але й наслідки для політичних
більности політичних режимів, які тичним групам змоги діяти звичайним режимів, економік і суспільств, зіста-
просто «перезавантажили» свій на- шляхом, за логікою тільки політичної вивши те, що революції ставили собі
півавторитаризм за допомоги зміни конкуренції. У «кольорових революці- за мету, з тим, чого врешті досягли.
еліт. Схоже припущення (у питальній ях» опозиційні політичні та громадські Насамперед ідеться про те, чи вдало-
модальності) висловив іще 2005 року організації виступають спільно супро- ся їм виконати засадничі вимоги «ре-
женевський конфліктолог Ґреме Герд, ти недолеґітимного режиму. волюційних мас». Окрім усього іншо-
котрий розглядав революцію як кон- Отже, всі чинники, що сприяли ре- го, така перевірка виконаного є неаби-
флікт еліт (глобальних і національ- волюціям, можна систематизувати в як протверезливою практикою: запал
них), що намагаються зробити свої такій схемі: демократичного романтизму в оцін-
режими стабільними. 1. Соціяльне напруження, викли- ках подій поступається місцем раціо-
Щодо мене, то я схильний до зба- кане розривом між правовим оформ- нальним розважанням про відповід-
лансованого «оптимістичного» тлу- ленням «фасадної демократії» пост- ність революційних методів і цілей.
мачення причин «кольорових револю- совєтських режимів і реальним Не випадково тема «кольорових рево-
цій». Я вважаю, що складання рево- безправ’ям громадян, а саме: люцій» виявилася набагато менш по-
люційних ситуацій у Грузії, Україні та • зведення демократії лише до об- літизованою, щойно розмова пішла
Киргизстані пов’язано з двома голов­ рання президента і депутатів за більш про їхні здобутки.
ними суперечностями: чи менш системного надуживання під Одним із перших питання про ре-
• між очікуваннями громадян, які час виборів і підрахунку голосів; зультати революцій порушив екс-
Юрген Габермас прагнули здобути більше політичних • поліпшення економічного стану прем’єр Естонії Март Лаар. 2007 року
Постметафізичне мислення свобод і соціяльно-економічного ком- частини міського населення без збіль- він упевнено заявив про добрий вплив
Переклад з німецької В. М. Купліна форту, з одного боку, і дедалі сильні- шення можливости зреалізувати зако- «кольорових революцій» і на ті краї-
Київ: Дух і Літера, 2011 шим олігархічним контролем над до- нодавчі права та свободи; ни, де вони відбулися (як-от Грузія), і
ступом до владного й економічного • створення перешкод для саморе- на сусідні країни, де ці події спричи-
Книжка Юрґена Габермаса, випуще- ресурсів, – із другого; алізації активних громадян у політич- нилися до прискорення реформ (як-от
на в серії «Сучасна гуманітарна бі- • між упевненістю малоефектив- ній, соціяльній та економічній цари- Молдова). Політик очікував також,
бліотека» – збірка статтей, у яких ав- них закритих еліт у своєму винятко- нах і спрямування гніву цих громадян що революції сприятимуть мирному
тор аналізує стан філософії в епоху вому праві на владу, з одного боку, і супроти неефективної влади; розв’язанню «територіяльних про-
постметафізики. Втім, загальний на- посиленням громадянського суспіль- • категоричне невизнання чинного блем» згаданих країн.
стрій книжки аж ніяк не маніфестує
ства, яке дедалі ефективніше обстою- порядку за прийнятний, протест про- Того ж таки року Теодор Тудорою
кінець метафізики – це радше кри-
вало інтереси «середнього класу», – ти наявного «суспільного договору», з Університету Макґіла в Монреалі
тична демонстрація того, що постме-
тафізичне мислення можна розуміти з другого. що надає контроль над усіма ресурса- ввів до наукового обігу ідею про по-
як своєрідне її оновлення. Усі три «кольорові революції» на ми країни вузькій групі осіб. рівняння причин і наслідків револю-
В першій із трьох частин збірки теренах колишнього СССР відбулися 2. Неефективність влади як у дер- цій у постсовєтських країнах. У стат-
(«Повернення метафізики?») Габер- в постсовєтському просторі, де очіку- жавному урядуванні, здатному роз­ ті «Троянда, помаранч і тюльпан: неу-
мас аналізує основні мотиви постме- вання від нових політичних проєктів в’язувати базові проблеми населення, спіх постсовєтських революцій» він
тафізичного мислення: лінґвістич- не виправдались, а форма правління так і в реґулюванні стосунків між гру- висунув тезу про те, що в усіх трьох
ний поворот, конкретизація розуму, щораз відвертіше проявляла себе як пами владних еліт, а саме: постреволюційних країнах завдань
подолання логоцентризму. Вони ста- олігархія. Якщо у Росії ці суперечнос- • еґоїзм окремих груп політичної революцій, що їх поставили лідери й
ли найважливішими стимулами фі- ті вдавалося знейтралізувати в рамках еліти і їх нездатність до класової кон- активісти, виконано не було.
лософування в XX столітті. авторитарного режиму, то в країнах із солідації; Що далі в минуле відходили рево-
У другій частині («Прагматич-
слабкішою залежністю від природних • неспроможність еліт ухвалювати люційні події і що більше проблем
ний поворот») зібрано статті, при-
свячені поняттю комунікативного
монополій і сильнішим упливом се- компетентні рішення щодо дедалі поставало перед новими пореволю-
розуму та проблемам зі сфери сучас- реднього бізнесу зберігся певний по- численніших проблем населення і ційними режимами, то песимістичні-
ної філософії мови. В одній із них літичний плюралізм, що вимагало від тривалого розвитку своїх держав; шими ставали оцінки. В січні 2008
Габермас зосереджується на філосо- груп при центрах влади більшої від- • невміння еліт конкурувати за року, невдовзі після переобрання Мі-
фії мови Джона Серля, висловлюю- критости та підзвітности. У публічній правилами «публічної політики»; хеїла Саакашвілі на пост президента
чи зауваги до його праці «Значення, сфері Грузії, України та Киргизстану • закритість еліт, болісний для гро- Грузії і призначення Юлії Тимошенко
комунікація і репрезентація». дедалі значущішими ставали громад- мадян брак соціяльних ліфтів; прем’єр-міністром України, журнал
У третій частині комунікативний ські організації, що спиралися і на міс- • корупція, систематичне пору- «Economist» опублікував одну з пер-
розум проаналізовано в контексті су- цеві джерела, і на ресурси західних шення принципу поділу на публічну й ших тверезливих статтей під промо-
часної критики розуму. Габермас пе- фондів. Місцеві джерела було пред- приватну сферу. вистим заголовком «Кольорові рево-
реконаний, що комунікативний ро-
ставлено насамперед людським чин- 3. Розбіжність інтересів політич- люції у колишньому Совєтському Со-
зум – це основа, на яку ми можемо
ником, а також гро­ адською думкою і
м них еліт Заходу, Росії та решти пост- юзі. Дещо потьмянілі, але все ще
покладатися в часи розмаїття голосів
розуму, він є «крихкою шкарлупою, фінансовою під­ римкою з боку серед-
т совєтських країн щодо розвитку цих яскраві». За словами, як завжди, ано-
але він не потоне в морі континґент- нього та малого бізнесу, що потерпав країн, а саме: німного автора, «кольорові револю-
ностей». Окрім цього, автор аналізує від політики в інтересах великого олі- • конфлікт навколо міжнародних ції» мали «бентежні наслідки»
теорію суб’єктивности в соціяльній гархічного капіталу. Зовнішні ресурси інтеґраційних проєктів; (confusing consequences), але тепер
психології Джорджа Герберта Міда, становили не так горезвісні ґранти, як • надання ресурсів для підтримки їхні прибічники дістали новий шанс
замислюється над тим, чи можна го- вдалі механізми обстоювання громад- різних конкурентних політичних і виконати волю своїх народів. У статті,
ворити про стирання жанрової різ- ських інтересів у конфліктах із влад- громадянських груп. зокрема, йшлося про те, що, хоча ре-
ниці між наукою та філософією з од- ними елітами. Аналіз річних звітів 4. Щораз більше невдоволення ак- волюції наразі не привели до позитив-
ного боку та літературою – з іншо- найбільших західних донорів показує, тивних громадян перспективами роз- них результатів, постреволюційні
го і прагне арґументовано пояснити, що коштів громадським організаціям витку країни, а саме: країни «стали кращими, ніж могли би
чому філософські тексти не нале-
було надано на кілька порядків менше, • дезорієнтація громадян щодо бути, якби ті революції не відбулися».
жать до літератури.
Перекладач Володимир Куплін
ніж олігархічним урядам. Західна до- перспектив розвитку країни; відчуття, У слід цій вельми резонансній
написав до видання післямову, яка помога набагато більшою мірою грала що ситуація розвивається в непра- статті на Заході та в Росії пішов вал
вдало доповнює Габермасові тексти на руку владним елітам. Проте ефек- вильному напрямку; досліджень, що оцінювали революції
і править за розгорнутий коментар, тивність використання тих коштів у • тривала фрустрація громадян, у середньостроковій перспективі. Де-
що вводить у проблематику, якою за- громадському і державному секторах що спричинює стійку недовіру у здат- які результати тих досліджень пред-
ймається філософ. разюче відрізнялася. ність влади розвивати країну як нале- ставлено було у виданому 2010 року
Дмитро Шевчук Важливо також пам’ятати, що «ко- жить; поширена надія на поліпшення за редакції Донахі О’Біена й Абеля
льорові революції» незмінно відбува- стану справ після зміни влади. Полезе збірнику «Кольорові револю-
4 Критика, число 7–8 (177–178)