Фольклоризм
та міфологізм у
творчості
Богдана-Ігоря
Антонича
Українська література, 11
клас

Богдан-Ігор Антонич був
аполітичним. І це головна
причина того, що поета свідомо
«забувала» офіційна критика,
ніби такого й ніколи не було в
літературному житті України.
Поет казав, що він не збирається
«бити в барабани якоїсь певної
політичної партії», а для
радянської влади цього вже
достатньо,
щоб викреслити поета з
літературної карти України.

Богдан-Ігор Антонич
поклонявся законам
мистецтва, йому важливе
вільне поетичне
самовираження, уміння
висловити внутрішнє
світовідчуття через художні
образи.
Антонич сповiдував iдею
неподiльноï, гармонiйноï
єдностi людини i природи,
людини i космосу, прагнув
пiзнати i вiдтво-рити рух
незнищенноï матерiï у
безконечнiй змiнностi ïï форм i
виявiв, жадiбно всотував усi
барви, тони i звуки довколиш-

.
На художній манері позначилися поетика символізму й міфологізму;
асоціативність і метафоричність. Поет якось писав, що «значна
частина
поезій поставала в напівсні», найкраща пора писати для нього —
ранок.

Теорія літератури
Міфологізм — спосіб поетичної
реалізації міфу у творах
оригінальної літератури.
Значення міфу в літературному
творі не тотожне змісту
першоджерела й залежить
від культури епохи, задуму
письменника, жанру твору. Той
самий міфологічний мотив,
опрацьований протягом багатьох
століть, набуває в кожній епосі
нових значень.

1931 рік –
перша
збірка
«Привітанн
я життя»

Молодий митець подолав консерватизм поетичної традиції, сміливо й
навіть розкуто експериментує з формою, його слово пружне,
колоритне та звучне.
Поет створив оригінальний світ, у якому ліричний герой шукає
втрачену гармонію, він зливається з природою, вбирає її в себе.
Ліричний герой відчув себе частиною великої зеленої природи, коли
вперше піднявся в гори, — ближче до сонця, «перший раз
приглянувся небу, тоді щось дивне й незнане пробудилось» у ньому.
Перша збірка — зразок міфологічного пояснення сутності життя: «...я
все — п’яний дітвак із сонцем у кишені...», «...я — закоханий в житті
поганин». Що значить «закоханий в житті поганин»?

Природа дала поетові рівновагу й спокій, які
він відчуває навіть у бурхливому вирі міста:
А як зійшов із гір до гамірливих міст,
у злиднях і невдачах не кляв ніколи долі та не
ганив,
глядів спокійно на хвиль противних гурагани
(«Автобіографія»).

1934 рік – друга
збірка
«Три перстені»

"Я все — п'яний дітвак із сонцем у кишені".
"Я — закоханий в житті поганин".
«Автобіографія". З першої книжки "Привітання життя"
Червоні клени й клени срібні,
над кленами весна і вітер.
Дочасності красо незглибна,
невже ж тобою не п'яніти?
Я, сонцеві життя продавши
за сто червінців божевілля,
захоплений поганин завжди,
поет весняного похмілля.

У поезії «Автопортрет» автор розмірковує над своїми
пракоренями.
У давніх обрядах і звичаях лемків Б.-І. Антонич помічав
поєднання двох світів — язичництва й християнства.
Літературознавець Микола Ткачук: «за основу Антоничевого
світовідчуття взято ту картину світобудови, у якій є місце й
еллінському відчуттю буття як гармонії, і первісне,
язичницьке бачення світу і духовно-активне його освоєння,
невіддільне від розумного проникнення в його таємниці»,
«водночас цей світ добудовує і “космізм” П. Тичини, космічне
світосприймання, притаманне вже нашим сучасникам»

Християнське таїнство народження Ісуса
Христа поєднане з язичницькими
мотивами. Диво трапляється в
українському середовищї на Лемківщинї.
Різдвяного вечора лемки приносять
«місяць круглий», тобто дарують хлібину.
На Різдво лемки з хлібом і свяченою
водою обходять двір і освячують його.
Символ місяця та хліба в національній
свідомості здавна пов’язували з іще
дохристиянським Різдвом (місяць —
символ народження нового світу).
Тож вимальовується образ сучасної
людини, що не відокремлює себе від
стародавньої традиції свого народу.
Язичницький місячний знак — «золотий
горіх» — опиняється в долоні Марії,
Синові якої доведеться пройти страшні
випробування заради порятунку людства.

Композиційні
особливості
Поезія складається з двох катренів (чотиривіршів).
Картина перша: лемки з дарунком (хлібиною) у ролі волхвів стоять
перед новонародженим Богом у санях замість ясел .
Картина друга ближча до іконописної традиції: Марію зі світлим
дарунком на долоні зображено на тлі завіяного снігом нічного
містечка.
О. Кваша.Христос народився.
2007 р.

Паспорт твору «Різдво»
Літературний рід: філософська лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Напрям: модернізм.
Течія: символізм, авангардизм, міфологізм.
Віршовий розмір: хорей.
Тема: факт народження Христа.
Ідея: переосмислення факту народження Христа як події, що відбувається в
кожному селі й містечку; уславлення народження життя й радості.
Провідний мотив, мотиви: возвеличення таїнства Різдва

Художні засоби
Епітети:
місяць
круглий,
снігова завія,
золотий горіх;
Метафори: прийшли
лемки і принесли
місяць; народився Бог
на санях; ніч крутиться
довкола стріх; у долоні
у Марії місяць – золотий
горіх.
Інверсія:
народився
Бог на санях.
Символічні образи: сани (ясла,
де народився Христос); лемки (волхви);
золотий горіх (нове життя); місяць (символ
батьківщини).

Асоціативна й багатозначна поезія, в
якій розкрито переживання свята –
частини людського життя. Перед
читачем виникає колоритна картина
лемківського Різдва,
коли вже Син народився. Автор за
допомогою лаконічних засобів
створює зимовий, засніжений та
водночас сонячний пейзаж. Люди
радіють народженню Христа-
Спасителя, але Божа Матір (Ясна
Пані) має печальні очі, бо знає про
майбутній тернистий шлях сина
(«снігом стелеться життя).

Паспорт твору
«Коляда»
Літературний рід: філософська лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Напрям: модернізм.
Віршовий розмір: хорей.
Тема: зображення свята народження
Христа.
Ідея: переосмислення факту народження
Христа як події, що відбувається в кожному
селі й містечку; уславлення народження
життя й радості.
Провідний мотив: радість від причетності
до світлої події народження Спасителя і
розуміння відповідальності за своє
існування, за яке Ісус поклав своє життя.

Художні
засоби
Епітети: сніжиста путь, веснянії сни, синь
незнану;
Повтор – тешуть теслі;
Порівняння – очі наче у сарни.
Метафора – стелиться путь, ходить сонце у
крисані, снігом стелиться життя
Алюзії: Дитя боже – Ісус Христос, Ясна Пані
– Марія, Матір Божа.
Алітерація: тешуть теслі з срібла сани

найбільша й
остання
прижиттєва
збірка «Книга
Лева»
Головна тема її — зв'язок між
людиною і природою, розкриття
"таємниці життя" в єдності духовних і
матеріальних виявів. У ній Антонич
остаточно формує
свій пантеїстичний погляд на буття і
природу людського пізнання.
Філософський сенс глав "Книги Лева"
виявляється в тому, щоб, з одного
боку, утвердити єдність усього
живого, а з іншого — знайти для
втілення "праречі" відповідне
"праслово", щоб сутність речей

1938 рік –
посмертні
збірки
«Зелена
Євангелія»
та «Ротації»

Приклад пейзажної й філософської лірики.
Ліричний герой не просто милується
красою лемківського пейзажу, дістає від
нього естетичне задоволення, а й порушує
філософську проблему справжніх
цінностей, які має культивувати людина:
що для
неї важливе, а що — другорядне в житті:
«Ти поклоняйся лиш землі, землі
стобарвній, наче сон цей!» А справжні
цінності —
навколо нас: «весна — неначе карусель»,
«гірське село», «місяць», «сонце», «земля
стобарвна». Через чутливе споглядання
цієї краси автор розкриває ідею
життєствердження (вітаїстичності).

Паспорт
твору
«Зелена
Євангелія»
Літературний рід: пейзажна лірика.
Жанр: вірш.
Напрям, течія: експресіонізм, символізм.
Віршовий розмір: ямб із пірихієм.
Тема: гімн природі, весні, землі, який
прирівнюється до божества.
Ідея: автор показує зелений світ та природу, яка
для поета є священним.
Провідний мотив: нерозривна єдність людини й
природи.

Художні засоби
Епітети: земля стобарвна.
Порівняння: "Весна — неначе
карусель", "місяць, мов тюльпан«;
Метафоричні образи: "на каруселі
білі коні" — образ весни .
Ліричний герой — людина, шо любить
свою землю, її природу, оспівує весну,
гірське село, місяць, усю багатобарвність
і красу землі.
Головним у вірші є образ землі. Поет
переконаний, що джерело всіх
слов'янських вірувань треба шукати саме
тут. Із землі народжується життя. Земля
є фундаментом світового дому.

Дякую
за
увагу!
