prygody

4. liiS&B
Ііеві 1118""81"
11~ІlfQlllfQ
Видання І.П.Носова
Київ
«Махаон-Україна»
2012

5. ББК 84.4РОС6
Н84
Художник Ольга Зобніна
Носов І. П.
Н84 Нові пригоди Незнайка: оповідання і казкова повість: [для мол. шк.
віку] / Ігор Носов; пер. з рос. А. Камінчук; худож. О. Зобніна. К. :
Махаон-Україна, 2012. 320 с. : іл. - (Серія «Пригоди Незнай-
ка»). На тит. арк. : Вид. І. П. Носова.
ISBN 978-617-526-509-3.
Оповідання і повість про нові пригоди веселого гурту малюків-короту­
льок із Квіткового міста. Як відомо, Незнайко і його друзі найбільше любили
мандрувати. Ось і знову вони вирушають у плавання на плотах по Огірковій
річці. На них чекають надзвичайні пригоди, адже капітаном у цьому плаванні
став, звичайно ж, Незнайко.
ISBN 978-617-526-509-3 (укр.)
ISBN 978-5-389-03554-6 (рос.)
6БК 84.4РОС6
©Носов. Текст, художественнь1е образь~,
иллюстрации, 2012
© ООО «Издательская Группа
«Азбука-Аттикус», 2012
Machaon<І>
© Переклад українською мовою.
Видавництво «Махаон-Україна», 2012

8. Сунш~пий оЬлап
з
країні коротульок, де жили Незнайко та його
друзі , дуже полюбляли суниці . Ад;же всі малюки
й малючки люблять ягоди. А стигла суниця - дуже
солодка, соковита й надзвичайно пахне лісом .
Так ось, суниці дозрівали в середині літа. І тоді всі виру­
шали її збирати на лісових галявинах. Особливо подо­
балось ходити по суниці Сиропчикові. Потім він варив
суничний сироп і розливав його в баночки. Таких банок
він заготовляв на зиму кілька сотень.
Зазвичай ягоди збирали у великий кошик, який Гвин­
тик та Шпунтик на газованому автомобілі відвозили в Квіт­
кове місто. Але ліс і Квіткове місто були на протилежних
берегах Огіркової річки. Тому кошик підйомним краном
переставляли на пліт і переправляли через річку.

9. " І
"
Проте одного разу Гвинтик та Шпунтик придумали, як
зробити із звичайного автомобіля амфібію, тобто маши­
ну, яка плаває.
Вони вчинили дуже просто. Взяли й поставили на авто­
мобіль великі надувні колеса, які тримають машину на
плаву навіть із важким вантажем. Ну, як чотири великих
рятувальних круги. Такий всюдихід просто з лісу в'їздив
у воду й плив до Квіткового міста, де Пончик варив варен­
ня, а Сиропчик готував сироп .

10. Разом із усіма збирав суниці й Незнайко. Тільки він
ніколи не приносив багато ягід до спільного кошика. Річ
у тому, що він усе... з'їдав. Все, що збере, те й з'їсть. Але
признатися в своїй слабкості він не міг. Соромно було: всі
коротульки - в кошик , а він - собі в рот. І щоб виправда­
тися, він завше вигадував якісь небилиці .
Наприклад, його запитають:
- Незнайку, чому ти так мало суниць приніс?
А він, не моргнувши оком, візьме та й збреше:
- Ви не повірите , братці. Я знайшов сьогодні галя­
вину, де цих суниць сила-силенна!
- То чому ж ти нічого не приніс? - обурюється Бурчун .
'
't ~
..w·~
/
І
І

11. - Не зміг.
- Як не зміг?
- Не зміг, кажу. Не зміг донести. Суниці, бачиш-но,
на тій галяві величезні, ну, кожна ягода, як слива! Ні,
як яблуко! Ягода з яблуко завбільшки, розумієш? Під кож­
ним кущиком лежить така величезна суничина. Я одну
ледве відірвав і покотив. Котив її через увесь ліс!
- І де ж вона? - запитав ошелешений Небосько.
- Де-де... У річці, -бреше далі Незнайко. - Не втри-
мав її на стімкому березі. Вона в річку й покотилась.
І попливла собі далі...
Іншим разом Незнайко приніс усього дві-три ягідки
за весь день. Гвинтик це запримітив і суворо сказав:
- Мало ти сьогодні суниць назбирав.
- Не пощастило мені, Гвинтику. Я три галявини обі-
йшов - скрізь порожньо.
-Та годі тобі брехати! - не повірив йому Гвинтик.
- Не брешу я. Порожньо. Хтось з'їв усі суниці.
- Чому ж саме з'їв, а не зібрав? - допитувався Гвинтик.
Незнайко підозріло подивився навкруги й прошепотів:
- Я достеменно знаю, що не зібрав, а з'їв. Я потім сам
бачив. Ти тільки поки що нікому не кажи: Гунько все з'їв.
Наступного дня таку саму небилицю Незнайко розпо­
вів Якосьбудькові про Тюбика. Потім Кнопочці про Розте­
лепку й Гуслі про Пілюльку. Невдовзі він так розбрехався,
що почав забувати, кому й про кого набрехав.
Та ось одного разудо Незнайка підійшов Гунько й мовив:
- Слухай-но, всі кажуть, що я з'їдаю всі суниці, які зби­
раю. Я всіх запитую, звідки вони це взяли. А вони кажуть,

12. що всі про це говорять. Може, ти знаєш, хто цю дурницю
вигадав?
Незнайкові зробилося дуже соромно, але він боявся
зізнатися, і йому довелося брехати далі:
- Та ти, Гуньку, не засмучуйся. Напевно, це якийсь
негідник вигадав. Сам усе з'їдає, а інших обмовляє. Він же
не тільки про тебе таке вигадав! І про Якосьбудька, і навіть
про лікаря Пілюльку!
Через тиждень обурювалися всі . Адже ж про кожного
поширились чутки, ніби саме він з' їдає всі суниці, які зна­
ходить. Коротульки були розлючені й погрожували нам' яти
вуха невідомому брехунцеві.
І хоча того разу так ніхто нічого й не зрозумів і брехня
зійшла Незнайкові з рук, та врешті-решт він все-таки
попався ...
Як завше, Незнайко з'їв майже всі суниці. Потім ліг
відпочити . За звичкою він ще накривався капелюхом,
щоб не заважало яскраве світло. Але капелюх того дня
був повний суниць, які він доїдав, дрімаючи. Невдовзі він
міцно заснув .
Тим часом усі зібрались на узліссі. Враз Мушка заува­
жила :
- А Незнайка нема. Запрацювався , ягоди збирає .
його почекали , почекали й захвилювалися . Найбільше
за всіх хвилювалася Кнопочка:
- Треба його шукати, раптом із ним якесь лихо?
У Квітковому місті ніхто ніколи друзів у біді не залишав.
І коротульки подались назад до лісу на пошуки. Невдовзі r
пролунав голос Розтелепка: G~
~н~ ~

13. - Знайшов!
Усі прибігли на вигук і побачили дивну картину. Не­
знайко, весь замазюканий суницями, міцно спав, склавши
руки на пухкому животику.
Розтелепко почав термосити його за плече. Але
Незнайко тільки відмахнувся від нього й буркнув уві сні:
- Не умовляйте мене. Жодної ягідки більше не з'їм.
Ситий по горло вашими суницями.
І тут усі зрозуміли: ось він - безсовісний брехун.
А Пілюлька, не приховуючи зловтіхи, сказав:
- Бідолашненький, суничок об'ївся. Ситий по горло,
значить. Навіть почуваєшся кепсько. Ну, нічого! Зараз
рицинкою полікуємо від обжерливості та брехні. Проки­
дайся!

14. о
дного теплого ранку Квіткове місто прокинулося
раніше, ніж звичайно. Напередодні стало відомо,
що ліс на протилежному боці Огіркової річки повен
грибів: білих і лисичок, вовнянок та маслюків, опеньок
і груздів . Настав час збирати гриби . Хоча робити це коро­
тулькам було важкувато, адже доводилось пиляти гриби
й шматочками носити їх додому.
Та беручких малюків і малючок це не лякало . Вони,
як мурахи в мурашнику, збиралися всі разом й виконували
будь-яку роботу. До того ж Знайко, Гвинтик із Шпунтиком
весь час придумували усілякі удосконалення для збирання
грибів. Спершу запровадили автомобільчики та підйомні
крани , які працювали на газованій воді, потім винайшли
ще автоматичні пилки. А якось втілили в життя грандіоз­
ний проект, слава про який досягла Зміївки та Сонячного

15. міста. Налагодили доставку грибів не на човниках із бере­
зової кори, як раніше, а пневматичним (який використовує
тиск повітря) грибогоном. його зробили із трубника -
рослини, в якої всередині стебла - порожнина. Кілька
таких стеблин з'єднали в довжелезну кишку й перекинули
через річку з узлісся грибного бору до околиці Квіткового
міста , як підвісний міст.
- А як же примусити гриби рухатися цією трубою? -
запитав Гвинтик.
...-

16. - Використаємо повітряну кулю , - відповів йому
Знайко.
- Навіщо ж ми тоді два тижні будували таку довгу киш­
ку? - здивувався Гвинтик.
- Ех ти, Гвинтику, - сказав Знайко. - Ось поміркуй .
На повітряній кулі не лише літати можна.
- Ну, ще можна плавати, - мовив Шпунтик. - Зна­
чить, спустимо кулю на воду й поприв'язуємо до неї гриби .
- Ні, Шпунтику, не так. Спершу кулю надиматимемо,
а потім різко випускатимемо повітря в трубу, щоб воно
проштовхувало шматочки грибів. І вийде пневмогрибогін.
Знайкова ідея вдалася . Гриби в Квіткове місто почали
доправляти грибогоном . Працював він справно, без пере­
боїв . Та першого ж дня нового сезону сталося неперед­
бачуване.
Уже до обіду того дня Незнайко стомився збирати гри­
би й вирішив пливти назад до міста. Вийшовши на берег
до свого човна, він раптом подумав: « На автомобілі катав­
ся і на повітряній кулі мандрував. А чому б не пролетіти

17. пневмогрибогоном? Ось і спитати ні в кого - всі обі­
дати пішли. Та й не дозволять. Тільки й скажуть, що мене
безділля мучить - байдики б'ю. А мені образливо, я ж
не через безділля, а з цікавості!»
З цими думками Незнайко кинувся до грибогону, зігнув
донизу капелюшкові криси й пірнув у трубу.
А через кілька хвилин грибопровідники запхнули туди
само шматочки білого гриба й приєднали шланг до повіт­
ряної кулі.
- Пуск, вигукнув Якосьбудько, а Небосько відкрив
клапан. Повітря, шиплячи, ринуло з кулі. Незнайко лише
встигнув подумати: «Ой, лишенько! Може, ліпше виліз­
ти?» - як його підхопило й понесло по трубі над Огірковою
річкою. Враз він відчув, що нікуди вже не летить.
- Ось тобі й на, залетів, та не туди! - буркнув він
у моторошній темряві, спльовуючи свіжий білий гриб.
- Здається, влип. І, може, назавжди!
Невдовзі з міста радіотелефоном надійшло тривожне
повідомлення: «Грибів не одержали. Пошкодження в сис­
темі над річкою. Висилаємо аварійну команду».
Тим часом на лісовому березі назрівало обурення.
- От, винахідники, - бурчав, звичайно ж, Бурчун. -
Скільки років спокійно жили без новацій і все було гаразд.
А тепер стій на спекоті й чекай, поки відремонтують «диво
техніки».
Справді, до грибогону вже вишикувалась ціла черга
обурених коротульок. Кожен тримав шматочок гриба, спо­
стерігаючи за червоним човником із написом «Аварійна».
Човником керували Гвинтик і Шпунтик.

18. Вони причалили до грибогону посеред річки, і Шпунтик
постукав по роздутій трубі молотком : бум, бум , бум!
- Ай-ай-ай! - почулося в трубі. - Болить!
- Ой-ой-ой! - злякався Шпунтик. - Вперше чую -
балакучий гриб! Атрубу як роздуло! Пилятимемо просто тут.
- Не треба мене пиляти! Я тут живий! - запхинькав
Незнайко й подумав: «Іще відпиляють мені голову своєю
газованою пилкою! »
- Ну, дива в решеті, точніше, в трубі, - здивувався
Гвинтик. - Живий балакучий гриб!
- Гаразд. - мовив Шпунтик. - Ти,
грибе, не бійся, ми пилятимемо збоку.

19. Незнайко заспокоївся, але знову подумав: «Тепер би
ноги не відчикрижили, рятувальнички!»
- А ти який гриб? - запитав Гвинтик, вмикаючи пил­
ку. - Білий, рижик чи, може, груздь?
- Я не груздь, я Незнай ...
Але через шум пилки Гвинтик і Шпунтик розібрали
лише: «Я не знаю...»
- Ого, як перелякався! Навіть ім'я своє забув, - усміх­
нувся Гвинтик.
Шпунтик повідомив телефоном Знайкові:
- У трубі застряг балакучий гриб. Починаємо ряту­
вальну операцію.
А містом уже поширилися чутки про неймовірне від­
криття, і коротульки товпилися біля річки, очікуючи поба­
чити диво.
Нарешті Гвинтик розпиляв трубу. З неї вивалився чере­
вик. Він булькнув у Огіркову річку й пішов на дно.
Бульк, бульк, бульк...
Усі дуже здивувалися. Коротульки чекали чого завгод­
но, тільки не якогось там черевика.
Аж ось щось схоже на капелюх мухомора, лишень
блакитного кольору, плюхнулось на воду й попливло за
течією.
У натовпі почулося зітхання. Спершу - подиву, а по-
тім - розчарування.
А Кнопочка вигукнула:
- Дивіться, це ж капелюх... Незнайків капелюх!
І сам Незнайко, як підтвердження, шкереберть бер­
кицьнувся в Огіркову річку.

20. Випірнувши і схопивши капелюха, він гукнув до Гвин­
тика та Шпунтика:
- Спасибі, братці, що врятували. А я думав, що застряг
у трубі назавжди.
- І перетворився б на блакитного мухомора, - ущип­
ливо МОВИВ Гунько.
- Сам ти мухомор! Ось допливу до берега й зроблю
з тебе мухомора! - образився Незнайко.
Але доки він доплив, Гунько зник серед малюків та
малючок, які весело сміялися.
Відтоді дехто почав називати Незнайка «Наш мухо­
мор». Щоправда, він відразу ж ліз у бійку зі словами: «Сам
ти мухомор!»

21. н
езнайко завше хотів навчитися того , чого не вмів .
Тільки він не любив працювати й до всього ста­
вився абияк. Колись він дуже погано читав, але
ніяк не міг зібратися з духом, щоб добре навчитися читати.
Щоразу відволікався від навчання. То раптом йому хоті­
лося пострибати через мотузочку з малючками на вулиці
Маргариток, то посперечатися з Гунькам . Наприклад,
який черевик взувати спершу - лівий чи правий. Супе­
речка частенько закінчувалась бійкою.
Одне слово, він завжди робив що завгодно, тільки не
вчився. Проте одного разу стався випадок, який змусив
його подумати про навчання серйозно.
Якось увечері Гвинтик і Шпунтик ремонтували газова­
ний автомобіль. Вони закінчили ремонт і вирішили налити

22. в двигун нового сиропу для змащування. Останнім часом
вони застосовували сироп проти кашлю за рецептом
лікаря Пілюльки. Цей зеленкуватий сироп на травах ліпше
від інших змащував рухливі деталі автомобіля. А Пілюлька
пишався своїм рецептом і з задоволенням давав сироп
механікам. Пляшка з цими ліками завжди зберігалася
в медичній шафочці в кімнаті лікаря.
Того вечора майстри дуже стомилися. Гвинтик позіх­
нув і сказав Шпунтикові:
- Досить. Пора нам відпочити. А Незнайко нехай
збігає до Пілюльки, візьме сироп і все змастить. Він же
любить кататися на автомобілі, ось нехай і піділлє сироп­
чику в двигун.
- Правильно, - згодився Шпунтик. - Ей, Незнайку,
збігай за свіжим сиропом!
Незнайко нічого не робив, він просто сидів на тину, але
відповів:
- Гаразд, так уже й бути. Зараз кину всі справи й вам
допоможу.
Він зліз із тину й подався до Пілюльки. І хоча лікаря
не було вдома, Незнайко сам узяв із шафи пляшечку: адже
в Квітковому місті всі жили дружно, не замикали дверей
і вільно заходили один до одного.
Уже насувалися сутінки, і Незнайко не зміг розгледі­
ти кольору рідини, а прочитати напис на етикетці поліну­
вався.
Через хвилину зі словами «сироп як сироп» Незнайко
вилив зеленкувату рідину в двигун автомобіля. Потім від­
ставив пляшечку вбік і пішов спати.

23. Залізши під ковдру, Незнайко сам собі під ніс пробу­
бонів:
- Справу зроблено. Завтра покатаємось!
Уранці Незнайко прокинувся від якихось вигуків. При­
слухався й упізнав голос Гвинтика:
- Та цьому віслюкові нічого доручати не можна! Зіпсу­
вав машину: все в двигуні заклинило.
- І позеленіло, - підтакнув Гунько.
- Зараз у мене Незнайко позеленіє! - вигукнув
Шпунтик.
Спросоння Незнайко нічого не зрозумів, визирнув у ві­
конце й наївно запитав:
- Як це я позеленію?
Зараз дізнаєшся! гаркнув Шпунтик. - Навіщо
ти в двигун замість сиропу зеленку налив?!
- Зеленку? - прошепотів Незнайко й відразу про
все здогадався. Але, побачивши, що тут пахне смале­
ним, поспішив виправдатись: - Я ж погано читаю. Просто
неправильно прочитав. Адже ж дуже схоже читається
«сироп» і «зеленка», особливо в темряві!
Таке пояснення не влаштувало Шпунтика.
Шпунтик кинувся до Незнайка, розмахуючи пляшкою
з залишками зеленки:
- Зараз ти, неграмотний, у мене позеленієш!
Незнайко зрозумів, що справді позеленіє.
Він вискочив у вікно й сховався у високій траві, вигук­
нувши:
- Я вчитимуся читати, щоб більше не помилятися.
Сьогодні ж буду! Слово честі, коротульки!

25. Та до вечора Незнайко забув про свою обіцянку. Він
спочатку задрімав у затінку кульбабок, а відтак зустрів
Гунька й сказав:
- Завтра вчитимуся . А зараз ходімо до річки купатися!

26. п
ісля випадку, коли Незнайко не зумів прочи­
тати слова «зеленка» й «сироп», все переплутав
і зіпсував газований автомобіль, він твердо вирі­
шив, що пора навчитися добре читати.
Незнайко прийшов до Знайка й сказав :
- Ти, Знайку, розумний , все вмієш. Навчи мене читати!
- Ну, давай спробуємо. Ти ж окремі літери знаєш?
- Угу, - відповів Незнайко . - Окремі знаю , а всі
разом - ні .
- Тоді бери будь-яку книжку й читай!
Незнайко сумно подивився на сотні книжок , які лежали
в кімнаті всюди, й мовив :
- Ні, це не так просто. Ти, Знайку, мабуть, не хочеш
мене вчити як слід. Ну, гаразд. Я піду до Квіточки. Він же
літератор! Ось і навчить мене!

27. - Ех ти, ледацюго! - зітхнув Знайко. - Йди, йди.
Незнайко пішов до Квіточки . Із його вікна линули по­
паровані римою слова: куля - r)tля , маршрут- парашут,
хмара - пара .
«Гарний у нас поет, - подумав Незнайко. - Мабуть,
вірші пише про подорож на повітряній кулі».
- Гей, Квіточка! Це я - Незнайко!
- Здрастуй. Що тобі?- роздратовано спитав поет.
- Квіточка , ти - великий поет! - почав здалека
Незнайко. Але, побачивши в вікні незадоволене обличчя ,
поквапився пер е йти від лестощів до с прави : - Навчи
мене читати!
- Тебе ? Навчити читати? - з жахом перепитав Кві­
точка, згадавши сумний досвід, коли Незнайко якось
схотів стати поетом. - Ні, Незнайку , вибач. Часу в мене

28. обмаль. Бачиш, тобто чуєш - оду складаю про повітро­
плавання.
- Про яке ще плавання? - не зрозумів Незнайко.
- Про повітро... -багатозначно повторив поет. - Так
що йди-но ти, друже, до когось іншого.
- Зрозумів, - буркнув Незнайко й подумав: «Щоб
ти подавився своїми римами! А я піду до Тюбика. Він щира
душа: не відмовить...»
- Привіт, Тюбику! Можна ввійти?
- Радий тебе бачити , - відгукнувся художник.
Заходь.
«Ось що означає справжній талант! Культурний коро­
тулька», - подумав Незнайко й сказав:
- Слухай, Тюбику, я до тебе в справі!

29. - У справі? - насторожився Тюбик. А сам вирішив:
«Тільки цього мені бракувало!» І не чекаючи Незнайкової
«справи», Тюбик суворо мовив:
- У мене, Незнайку, термінове замовлення: малюю
пейзаж із виглядом на Огіркову річку.
«Ось як! - обурився в душі Незнайко. - Зовсім наш
Тюбик перевівся. Тільки на замовлення й працює. Другові
навіть хвилинки приділити не хоче. Та щоб ти весь фар­
бами вимазюкався!»
Та Тюбик ніби відчув це й додав:
- Ну, гаразд. Заходь ненадовго. Яка у тебе справа?
Незнайко заспокоївся й пояснив:
- Я, Тюбику, читаю дуже кепсько, ти - коротулька
творчий. Придумай, як би хутчій навчитися.
Тюбикові дуже сподобалось таке визначення - «коро­
тулька творчий». І він погодився:
- Ти, Незнайку, правильно до мене відразу прийшов.
Я ж не тільки малюю: я ще й думаю! Ось, наприклад,
як навчити читати, я теж думав. І знаєш, що придумав?
- Звідки ж я знаю, що твоя голова придумує?
- Так, Незнайку, дві голови - добре, а моя одна -
краще! Придумав я всі слова вчити з малюнками.
Він намалював жовтогаряче сонце з промінчиками
й підписав: «Сонце».
- Читай, Незнайку!
- А що тут читати, здивувався Незнайко. -Сонце-
воно і є сонце.
Правильно, зрадів Тюбик. Намалював будинок,
а внизу підписав: «Будиночок».

30. - Будинок, - відповів Незнайко.
- Не так, - засмутився Тюбик. -
Не будинок, а будиночок! Зрозумів?
- Зрозумів.
Тюбик намалював песика й підпи­
сав: «Булька)).
- Песик, - мовив Незнайко.
- Ні, Незнайку, якийсь ти недотум-
куватий. Не песик , а Булька.
- Я недотумкуватий! - обурився
Незнайко . - Це метод у тебе якийсь
недотумкуватий . Малюєш одне , а пи­
шеш зовсім інше. Як тут навчишся? Піду
в інше місце вчитися!

32. - Ну і йди в інше місце, якщо мій метод тобі не підхо­
дить.
- Ну й піду! - образився Незнайко й повернувся
до Знайка.
- Слухай, Знайку, здається, твій спосіб навчання -
найкращий. Я згоден вчитися по-твоєму.
- Добре, - відповів Знайко. - Бери будь-яку книжку
й читай!
Незнайко почав читати. Ледве прочитав кільканадцять
слів і сказав:
- Знайку, щось мені їсти захотілося. Можна збігати
до Пончика за пончиками?
- Можна. Тільки швидко.
Через кілька хвилин Незнайко повернувся. Але, прочи­
тавши цього разу ще менше слів, він поскаржився:
- У мене живіт болить, мабуть, пончиків переїв. Мож­
на, я відпочину?
- Ні, - обурився Знайко. Він зрозумів, що учень прос­
то хитрує. - Читай далі!
- Ого! Це кепський спосіб, - буркнув Незнайко і,
скрегочучи зубами від злості, прочитав ще кілька слів.
- Знайку, в мене тепер і очі заболіли. Запрацювався,
літери погано бачу.
Тут уже Знайко не втримався:
- Все-таки ти великий ледацюга, Незнайку. Не
хочеш - не вчись. Іди геть!
- Ледацюга, ледацюга ... Просто метод у тебе нена­
уковий, - відповів Незнайко. - Дай мені ліпше абетку:
я сам навчусь.

33. З книжкою в руках він вийшов на подвір'я. Там нікого
не було, окрім Бульки, який сидів у будці.
- Слухай, Булька , ніхто не хоче зі мною серйозно пра­
цювати. А мені самому нудно. Давай разом учитися?
- Гав, - згодився Булька.
- Ось і добре, - зрадів Незнайко й заліз у будку.

34. п
риїхав! Приїхав! - радісно вигукував Поспішайко,
- вбігаючи в дім, де жили п'ятнадцять його друзів-
коротульок.
Був ранок, і майже всі ще спали.
- Хто приїхав? - запитав Тюбик, виглянувши з кімнати.
- Цирк із Сонячного міста!
- Ну і чого ж ти галасуєш із цього приводу? - обу-
рився Знайко. - Я цілу ніч досліди хімічні ставив і тільки
під ранок заснув. А ти тут репетуєш!
- Я не репетую, - образився Поспішайко, - я новину
повідомляю.
- Щоб новини повідомляти, у нас міське радіо є, -
незадоволено буркнув Якосьбудько. - Тобі б, Поспішайку,
гучномовцем працювати.

35. ..~
...
< -
•'
*
.•"..к;::. ..•
· ~;· .·~..;::;..t. .
.;.у· · ·
.:..)..)
' .
.·
..І
".~
.:"
."
1~·'
І
/
~.
,
......
...-..
~ '.• .""'
•. ,".' .."s
:.: ....

36. - Ось я й працюю, - примирливо відповів Поспішай ко
і знову зацокотів про жонглерів, клоунів, фокусників.
- Фокусник, кажеш, буде? - перепитав Незнайко. -
Фокусник - це найцікавіше. Подивимось, що він нам по­
каже.
Наступного дня цирк був переповнений. У третьому
ряду сидів Незнайко в своєму блакитному капелюсі. І хоча
капелюх заважав іншим дивитися виставу, Незнайко його
не скидав. Він хотів, щоб його помітили всі. Так і стало­
ся згодом. Тільки вийшло зовсім не так, як цього хотів
Незнайко.
Після виступу дресированих жуків й акробатів на арені,
де клубочився чи то дим, чи пара, з'явився ілюзіоніст.
Попервах було нуднувато. Він показував прості фокуси
з хустинками, монетами та картами.
«Е, так я теж зможу», - вирішив Незнайко.
Потім оголосили:
- Коронний номер маестро Шапіто.
Із-під купола на арену спустили велику яскраву ко­
робку. Фокусник сказав, що це чарівна скринька.
Через хвилину під барабанний дріб, який спричинив
у глядачів нервове тремтіння, згори по мотузяній драбині
спустилася малючка, і маестро відрекомендував її публіці:
- Моя помічниця Пелюстка виконає незвичайний трюк
«Пронизана шпагами».
Ще тривожніше зазвучали барабани. Якби глядачі не
сиділи, а стояли, то в них затремтіли б коліна і хтось, мож­
ливо б, навіть упав на підлогу від страху. Та, на щастя, всі
тремтіли сидячи.

37. Тим часом Пелюстка, як пташка, впурхнула в коробку.
На чорному оксамиті з-за куліс винесли блискучі шпаги.
- А може, не треба! - вигукнув хтось.
- Нервових прошу не дивитися, - мовив маестро
й взяв шпагу.
- Тра-та-та-та-та! - пролунало в напівтемряві. Враз
барабанний дріб обірвався, а фокусник зробив випад
й проткнув чарівну скриньку наскрізь просто посередині.
Якась малючка заверещала, ніби це її пронизала шпага.
А ілюзіоніст ввіткнув ще дві шпаги в скриньку.
Зал ахнув і затих.
- Моя найкраща учениця! - вигукнув фокусник, і Пе­
люстка ціла й неушкоджена вийшла на арену. Глядачі
почали плескати в долоні й кричати «браво!».
- А зараз я запрошую найсміливішого глядача!
Винесли ще три шпаги.
- Найсміливішого! - повторив маестро.
Всі затаїлися.
Тоді Шапіто окинув ряди холодним поглядом й від­
разу ж помітив блакитного капелюха. Незнайко відчув
на собі його сталевий погляд й опустив очі. Та було вже
пізно.
- Упевнений, що малюк у капелюсі найсміливіший!
Прошу вас!
Незнайко ладен був провалитися під крісло, але навк­
руги кричали:
- Давай, Незнайку, доведи, що в Квітковому місті всі
сміливі!
Незнайко поплівся на арену.

38. - Прошу в чарівну скриньку, шановний! - скоманду­
вав Шапіто.
- У скриньку, так у скриньку, - сумно буркнув
Незнайко.
Запанувала німа тиша, і знову шпарко залунали бара­
бани, погасло світло.
Незнайко зібгався в чарівній скриньці, та несподівано,
не тямлячись від страху, з криком: «Братці, я боюсь!» -
вискочив на арену й кинувся втікати до виходу, що мерех­
тів між рядами.
Усі на мить розгубились. Але потім вибух нервового
реготу й чийсь вигук: «Маестро, він - найбільший боягуз
із наших коротульок!» - порушили похмуру тишу.
Уже надворі Незнайко сам себе виправдовував:
«Зовсім я не боюсь. Просто не хочу бути
помічником. Ліпше сам фокусником
буду. І завтра всім доведу, що такі
фокуси легко робити».
Він зняв капелюха, тихень­
ко повернувся до цирку
й сів на вільне місце
в останньому ряду.
У той час фокусник
увіткнув три шпаги
в коробку, а звідти,
ніби нічого й не було,
під оплески з'явився
Гунько. Незнайкові
зробилося заздрісно.

39. Вистава закінчилась. Глядачі виходили. Шапіто вкло­
нився востаннє й теж зник за кулісами.
«Щоб показати такий самий фокус у нас на подвір'ї,
доведеться до завтра позичити шпаги, - вирішив Незнай­
ко. -А вже коробку я десь роздобуду». Він діждався, коли
в цирку вже нікого не залишилося, схопив шпаги й помчав
до виходу, де сховав усе під кущем бузини.
Рано-вранці Незнайко вийшов на подвір'я, знайшов
потрібну коробку й відразу ж подався до Бульчиної будки.
Песик солодко спав. Він не знав, що йому призначено роль
помічника в смертельному трюці «Пронизаний шпагами».
Йому снилися добрі сни.
Незнайкові було жаль будити Бульку, але циркове мис­
тецтво, як і будь-яке інше, потребувало жертв.
- Вставай, Булька, будемо фокуси разом робити, -
мовив Незнайко й поклав у коробку шматочок цукру,
що він його припас заздалегідь.
Булька відразу ж у неї заліз і почав гризти цукор.
- Тепер, Булька, лягай і не смикайся. А я втикатиму
шпаги в порожнину.
З цими словами Незнайко, наслідуючи голоси бараба­
нів: «Ба-ба-ба», приготувався ввіткнути першу шпагу десь
над Бульчиним вухом.
Незнайко вже підніс шпагу, аж ось із відчиненого вікна
почувся окрик Кульки:
- Ей, ти, збожеволів, напевно, фокусником себе
вважаєш! На Булькові потренуватися захотів!
- Ну, хочеш, на тобі потренуюсь, - запропонував
Незнайко.

40. - Так ти й мене проколоти ладен?-обурився Кулька.
Тут із будинку вибігли й інші коротульки. Незнайко зро­
зумів, що йому дістанеться на горіхи.
- Гаразд, братці, не ображайтеся. Я тільки спробувати
хотів. Правда ж, Булько?
- Спробувати тільки! - передражнив його Бурчун. -
Сам же щодуху втік із цирку. Та чи знаєш ти, скільки часу
такого фокусу треба вчитися?
- Вчитися? - недовірливо перепитав Незнайко. -
А що там учитися? Це ж так просто: фокус-покус!

41. лухай, Гуньку, - мовив якось Незнайко. - Давай
- ризикнемо й попливемо не вгору по річці, де огір-
кові городи, а вниз за течією. Просто не будемо
піднімати вітрило чи гребти веслами, а сама річка понесе
нас куди треба.
- Що ти, Незнайку? Нас не понесе течія , а віднесе!
А якщо віднесе дуже далеко й назавжди? Якщо ми не зумі­
ємо повернутися додому? Що тоді?
- Ти, Гуньку, лякливий і нетямковитий. Туди ми попли­
вемо, а назад просто пішки підемо .
- А якщо заблукаємо?
- За сонцем дорогу визначимо, - з розумним вигля-
дом заспокоїв його Незнайко. Хоча насправді й поняття
не мав, як це робиться.
Гунько погодився.

42. Вирішено було не відкладати й відбути в плавання
того ж вечора. У сутінках Гунько й Незнайко сіли в човен
і відчалили від берега.
Течія Огіркової річки біля Квіткового міста була повіль­
ною, і човник, плавно похитуючись на хвилях, заколисував
мандрівників.
Невдовзі Гунько заснув. Незнайко ж іще деякий час
боровся зі сном, але потім, солодко позіхнувши, згор­
нувся калачиком поряд із другом.
Уранці першим прокинувся Незнайко. Розплющивши
очі, він не відразу зрозумів, де він і що з ним сталося. Він
виглянув за борт. Корма човна була на воді, а ніс увіткнувся
в берег і трохи висунувся на піщану мілину.
- Оце так-так! - захоплено вигукнув Незнайко
й штовхнув приятеля в бік. - Вставай, Гуньку. Всі при­
годи проспав. Я ось за тебе цілу ніч боровся зі стихією
й вів наш корабель.
Гунько знітився через те, що Незнайко не спав цілу ніч
і сам «боровся зі стихією».
Ти вже вибач мені, Незнайку.
- Гаразд, вибачаю, - добродушно відповів Незнайко,
а сам нишком протер заспані очі й додав: - Бачиш, я від­
крив нові землі!
Незнайко вистрибнув на пісок й оглянувся. Але густий,
як молоко, туман висів над водою й берегом, і в кількох
кроках уже нічого не було видно.
- Гуньку, треба дослідити цю землю. Вперед!
- А якщо ми заблукаємо? - знову злякався Гунько. -
Сонця ж нема, як дорогу визначатимемо?

43. «Добре, що сонця нема, - подумав Незнайко, -
інакше б я зганьбився перед Гунькам». А вголос він мовив:
- І без сонця розберемось. Будемо через кожні десять
кроків стрілки на піску накреслювати, зрозумів?
Вирішили йти вздовж берега. Незнайко послав Гунька
першим, як він сказав, «у розвідку».
Так ішли вони кілька хвилин, малюючи на піску стрілки.
Аж ось Гунько, який іноді зникав у тумані, вигукнув: «Ой!»
За хвилину поспіль почувся глухий стукіт: бум!
- Гей, Гуньку, де ти, що з тобою? - насторожився
Незнайко.
- У-у-у... - пролунало в тумані. - У-у-у, як головою
буцнувся!
- Об що? - запитав Незнайко, а сам про всякий випа­
док зупинився збоку.
- Об що, об що! Об човен!
- Як це - головою об човен? Об який ще човен? Це ж
безлюдна земля!
- Об який, об який ... - бурмотів Гунько. - Звідки
я знаю!
Незнайко нарешті підійшов до того місця. З'ясувалось,
що Гунько спіткнувся в тумані об борт і звалився просто
в човен, стукнувшись лобом об його дно.
- Ти живий? - вирішив поспівчувати йому Незнайко.
- Ні, Незнайку, я, як бачиш, геть мертвий, - відповів
Гунько, потираючи рукою велику Гулю на лобі.
- Та це ж наш човен! - враз здогадався Незнайко.
- А що тут дивного? запитав Гунько. - Ну, наш
човен. То що?

44. - Якщо це наш човен і ми йшли весь час
берегом, значить, ми на острові й навкруги
вщ::;,а ! - зауважив Незнайко й відразу ж заво­
лав: - Гей! Є туг хтось живий!
- Гей-гей-гей! .. - відгукнулась луна й по­
котилася десь вдалину.
- От халепа, - насторожився Гунько. -
Ми на безлюдному острові!
Друзі присіли на борт човна й сумно гля­
нули навкруги. За хвилину Незнайко рішуче
підвівся й мовив :
- Якщо острів безлюдний, треба його за­
люднити, тобто обстежити. Це навіть добре,
що безлюдний. Ми будемо першовідкривача­
ми. І тепер острів можна назвати нашими іме­
нами: «Острів Незнайка та Гунька)). Ні, так дуже
довго, краще коротше: «Острів Незнайка».
- Чому Незнайка, а не Гунька? - обурився
такою несправедливістю Гунько.
- А й справді, чому? - зніяковів на мить
Незнайко, але відразу ж викругився: - Та тому,
що ти проспав усю ніч , а я вів корабель.
Гунькові нічим було заперечити.
- Гаразд, йдемо до центру нашого остро­
ва, - мовив примирливо Незнайко.
Але «експедиція» швидко завершилась.
Вони перетнули острів і вийшли до води
з протилежного боку. Гунько сів на пісочок і як
заплаче.

45. - Чого ти ревеш? - поцікавився Незнайко.
- Чого? Острів безлюдний, і на ньому до того ж нічого,
окрім піску, нема.
- Дурниці! - сказав Незнайко впевнено. - Зараз
повернемось до човна - і далі в плавання.
Вони пішли назад і вийшли на берег.
- А де ж човен? Ми, мабуть, не на те місце прийшли?
Вони почали ходити вздовж берега й навіть знову обі-
гнули окрай води весь острів. Але човна там так і не знай­
шли.
Несподівано Гунько зупинився як укопаний.
- Незнайку, - покликав він. - Дивись! Ось на піску
сліди від нашого човна!
- Правда, згодився Незнайко. Жаль, що на
воді не залишилося слідів. Тю-тю! Поплив, значить, наш
човник.
Гунько раптом як заволає:
- Допоможіть! Рятуйте!
- Ти чого? - запитав Незнайко.
- Страшно мені на безлюдному острові без човна, без
їжі, без води ...
- Без якої ще води? - обурився Незнайко. Без
газованої, чи що? Води тут хоч відбавляй. І взагалі, Гуньку,
знаєш, що вчені кажуть, чому люди, наприклад, тонуть?
Не тому, що плавати не вміють чи їх акули з'їдають! А тому,
що панікують, помиляються, захлинаються і". Ну, гаразд,
годі пхинькати.
- Допоможіть! - закричав знову Гунько, але цього
разу не голосно, а жалібно.

46. Незнайко намагався його заспокоїти. Але Гунько не
вгамовувався, а навпаки - хвилювався все більше й біль­
ше . Поміж зойками та рюмсанням він почав лаяти Не­
знайка. Він дійшов до того, що почав обзивати Незнайка
авантюристом, салагою й безмозкою п'явкою. Незнайко
терпів скільки міг, щоб не кинутись у бійку.
І враз пролунав голос:
- Обидва ви безмозкі п ' явки! Чого сваритеся так го­
лосно?
- А ти не втручайся! - гарячкував Гунько. І тут же
осікся, згадавши, що острів безлюдний.
Забіяки притихли й озирнулись. На воді почувся плес­
кіт весел , і з туману просто на Незнайка та Гунька виплив
човник, зроблений з половинки висушеного гарбуза .
В ньому сиділи зовсім не туземці, а їхній приятель мис­
ливець Кулька з вудочкою та його песик Булька.
- Чого ви тут репетуєте? Ви мені всю рибу розженете.
Незнайко й Гунько дивилися на Кульку, роззявивши
роти. Отямившись, вони одноголосно запитали:
- І тебе течією віднесло?
- Як віднесло? - не зрозумів Кулька.
- Як нас, на безлюдний острів, - пояснив Гунько. -
Ми ж дуже далеко від Квіткового міста : без їжі, без води...
Кулька хитро поглянув на горе-мандрівників і запитав:
- Ну! Ще що скажете?
- А що тут казати! - заявив Незнайко. - Ми на без-
людному острові, і тут нічого для життя нема. Отже, треба
рятуватися!
- А як ви тут опинилися?

47. - А ми в човен сіли, а потім заснули, -
почав було Гунько , але Незнайко не дав йому
доказати і розповів по-своєму:
- Гунько спершу зазнав морської хво­
роби і потім заснув . Я ж цілу ніч керував чов­
ном. А нас як підхопило теч ією, як закрутило ,
к понесло! І несло, і несло, доки я не скеру­
вав човен і нас прибило до цього злощас­
ного берега. Я думав, що це нові землі ,
·-- -

48. •'')...
а з ' ясувалось - лише маленький ост- •х
рів. Зате тепер він називається моїм іме-
нем - «Острів Незнайка)) .
- Значить, кажеш , цілу ніч вас несло й несло,
а ти боровся й боровся? - перепитав Кулька , при­
ховуючи усмішку.
- Ми пливли швидше, ніж метелики літають.
І пропливли величезну відстань.
Тут Кулька не витримав:

49. - Все ти вигадав, Незнайку! Я відплив від Квіткового
міста десять хвилин тому. А острівець тві й - перша піщана
мілина, до якої ми за гарної погоди вплав добираємось.
Гунько не повірив своїм вухам. Він похитав головою
й сказав:
- Ох і вигадник же ти, Незнайку! А я думав, що все
це правда. Ось зараз як дам тобі за брехню!

50. н
а берегахструмка, де стояло Квіткове місто, росло
багато огірків. Найгустіші зарості - справжні
огіркові джунглі - розкинулись вгорі за течією.
Пливти туди проти течії на човниках із березової кори було
непросто: на веслах - важкувато, а під вітрилами - тільки
з попутним вітром.
Та коротульки знайшли вихід. Вони ловили рибок,
навчали їх й запрягали, як водяних коників, щоб тягнули
човники вгору за течією до городів, де вирощували огірки.
Потім огірки збирали й зацукрювали. Не солили, я не
помилився. Слово честі, зацукрювали. Був такий популяр­
ний в Квітковому місті рецепт. Вигадав його, звичайно ж,
Сахарин Сахаринович Сиропчик. Рецепт був простий, але
огірки виходили дуже смачні.

51. Маленький огірок (великих не брали, вони важку­
ваті для коротульок) різали вздовж на чотири часточки.
Виколупували насіння й замість нього запихали цукровий
пісок. Виходили шматочки цукрових огірків. їх розкладали
на гарячому піску підсихати й зацукрюватися.
Та мова, звичайно, не про городи й навіть не про соло­
дощі. А про те, що утнув одного разу Незнайко.
Він частенько плавав на рибних запряжках. І щоразу
йому хотілося подружитися не лише з рибками, а й жаб­
ками, тритонами та водяними черепахами, яких було дуже
багато в річці.
Незнайко задумав поселити їх у загороджену заводь
під назвою «Водяний парк». У «Водяному парку» дресиро­
вані рибки могли б розважати коротульок фігурним пла­
ванням, а жабки - хоровим кумканням та акробатичними
трюками.
Почати Незнайко вирішив із відnову жабок. Це вияви­
лося клопітною справою. Самі розумієте: жабка для коро­
тульки, як кенгуру для людини. Стрибне - не впіймаєш.
А якщо ще й брикне, то й геть кепсько! Біжи лікуватись
до лікаря Пілюльки.
Поміркувавши над такою перспективою, Незнайко
вирішив: треба не дорослих жабок ловити, а маленьких -
пуголовків, які лишень через місяць-два великими жаб­
ками стануть.
Та ловити пуголовків самому було сумно. Тому Не­
знайко запропонував Гунькові:
- Підеш зі мною на ловлю, га?
- На яку? - запитав Гунько.

52. - На ловлю пуголовків, - загадково мовив Незнай­
ко. - Пуголовків будемо ловити й переселяти в мій
аквапарк. «Аква» - значить, вода, - пояснив Незнайко. -
Зрозумів?
- Зрозумів, зрозумів, - буркнув Гунько. - Що я, по­
твоєму, дурніший від пуголовків, чи що?
- Ні, - відповів Незнайко. - Ти розумніший від най­
дурнішого пуголовка. - І пішов до річки, де гралися тисячі
пуголовків.
Гунько хотів було образитись на Незнайкове «розум­
ніший від найдурнішого», але не схотів. Оскільки не розі­
брався: розумніший він від найдурнішого пуголовка
чи дурніший від найрозумнішого. Він забув про образу
й побіг навздогінці за другом.
- Слухай, Незнайку, а чим же ми ловитимемо цих
самих пуголів?
- Не пуголів, а пуголовків, голова твоя дурна, - від­
повів Незнайко. - Капелюхом ловитимемо. Опустимо мій
капелюх у воду, де багато пуголовків плаває, піднімемо
за хвилину - і все гаразд!
Вони справді швидко наловили з сотню пуголовків
й зуміли перенести їх у тиху заводь неподалік від міста.
Щоб майбутні жабенята не відпливли, Незнайко сплів
із вербових прутиків сітку й закріпив її на мілині. А щоб
вони не вистрибували, він зробив ще й тинок на березі.
Все було готове для зоологічного експерименту.
Незнайко хвалькувато сказав Гунькові:
- У нас у місті багато відомих спеціалістів. Знайко­
хвалько, Гвинтик - нуль без Шпунтика, Пілюлька -

53. .;
.о
о
насправді лікар Рицинко, Скелько - астро­
ном-опівнічник. А ось зоолога-натураліста -
нема. А тепер буде.
- Хто ж це? - наївно поцікавився Гунько.
- Хто-хто? Це я, - без зніяковіння відпо-
вів Незнайко.
З того дня почалося дресирування тов­
столобих пуголовків. Вони справді спершу
були дуже головаті. Тільки голова і з неї -
хвостик. Лишень потім у них почали витягува­
тись мордочки, рости лапки й зменшуватись
хвости.
Та справи з дресируванням не налаго­
джувались. Пуголовки виявились всього-на­
всього тупоголовими. Вони не відгукувались
на імена, які їм дали, не виконували жодної
команди.
Тоді Незнайко почав пригадувати, як мис­
ливець Кулька навчав свого пса Бульку:
за кожну виконану команду він давав йому
шматочок чогось смачненького.
Незнайко почав ходити берегом й підки­
дати жабенятам черв'ячків, щоб їх привчити.
Але й це не допомогло. Якось Незнайко
не витримав й сердито мовив:
- Ох і тупі ж ви! Не хочете ставати артис­
тами, ну й не треба!
Тим часом пуголовки перетворились на
дорослих жабок. Та таких великих, що якби

54. вони звелись на задні лапки, то опинилися б вище від най­
вищого коротульки.
А ночами вони почали пронизливо кумкати. Кумкання
всіх жабок зливалось і перетворювалось, як здавалося
маленьким коротулькам, у якесь жахливе скреготіння.
Попервах через це тремтіло скло в вікнах усього Квіт­
кового міста.
А невдовзі жити спокійно стало просто неможливо .
Ніхто не міг ні відпочивати, ні працювати.
Знайко покинув читати мудрі книжки. У вухах у нього
все дзвеніло й кумкало: «Кум-кум-кум...»
Квіточка ніяк не міг підібрати рими. У голові в нього
постійно крутилось слово «жабка». І рими виходили якісь
дивні: «жабка - бабка», «Вода - руда».
Та найгірше від усіх було Гуслі й Тюбикові , особам
вельми артистичним. На них жаб'яче кумкання справило
дуже гнітюче враження. Гусля зовсім перестав створю­
вати музику.

55. - Не можу більше слухати цю кумкофонію, - сварився
він по-науковому й затикав свої вуха з винятковим слу­
хом. - Та ліпше б я оглух! - гарячкував він, а потім дода­
вав: - Тимчасово, звичайно, тимчасово.
А ось Тюбикові снилися кошмари: величезні жаби зі
страхітливими писками.
- Пілюльку, пропиши мені ліки проти сновидінь, щоб
уночі нічого не бачити, - жалібно прохав Тюбик.

56. - Нема таких ліків, друже, - співчутливо відповідав
лікар. - Можу лишень рицинки прописати для профілак­
тикіІІ.
- Дякую, ри цинки не треба. Я вже ліпше не спатиму, -
журився Тюбик.
Щоправда, надовго його не вистачало. Всього на одну­
дві ночі. Потім він засинав знеможений й знову бачив ще
страхітливіші кошмари. А ранком він хапався за олівець
і малював цілі череди знавіснілих жаб.
- Не можу більше, - стогнав він. - Не можу жити
в атмосфері страху. Треба емігрувати в Сонячне місто.
Одне слово, творче життя Квіткового міста було пов­
ністю паралізоване. Першим із цього приводу висловив
думку лікар Пілюлька:
- Варто серйозно подумати про здоров'я, друзі. Час
вживати заходів. Пропоную всім попити рицини, щоб не
з'їхати з глузду.
- Рицина тут ні до чого, - по-діловому заявили Гвин­
тик та Шпунтик. - Треба жаб переселити. Якнайдалі.
Незнайко ж геть втратив інтерес до своєї витівки
й закинув «аквапарк». Жабки здичавіли й почали кумкати
ще голосніше й бридкіше.
- Тупі вони істоти. Ліпше черепах дресирувати, -
виправдовувався Незнайко. - Вони хоч мовчать! А тепер,
коли всі дізнаються, що це ми з тобою, Гуньку, затіяли,
нам кінець!
- Як то, кінець? - злякався Гунько.
- Як, як? Кінець, та й годі! Спершу нас сваритимуть,
потім перевиховуватимуть. Все нам пригадають. Всі

57. на нас відіграються за своє безсоння. Знайко мораль чита­
тиме тиждень. Гвинтик не дасть на газованому автомобілі
покататися. У Тюбика фарб не випросиш. Пончик і Сироп­
чик не почастують чимось смачненьким. А вже Пілюлька
справді лиходіятиме - рициною лікуватиме! Ось тут нам
і кінець.
- Може, здаватися слід, доки не пізно? Попросимо
вибачення, - жалібно мовив Гунько.
- Гаразд, поміркуємо, - відповів Незнайко.
Вранці під час сніданку після чергового нічного кош­
мару знову завели мову про переселення жаб.
Тут нерви у Незнайка не витримали й він зізнався:
- Братці, вибачте мені, якщо можете. Це мої жабки
кумкають ночами. Наші, точніше, з Гунькам. Але не треба
їх далеко переселяти, я до них дуже звик.
- Як? - закричав Пончик, геть схудлий. Через без­
соння в нього зник апетит, і весь одяг зробився йому
завеликий. Це його дуже збентежило. Тепер він зрозумів,
що винуватець всьому- Незнайко. - Як це - твої жабки?
- Як це, як це! А ось так! Жабки мої. Я їх виростив
із пуголовків у заводі на Огірковій річці. Я їх годував і дре­
сирував.
- Дресирував, значить? - хижо перепитав Розте­
лепко. Через безсоння він почав усе забувати. Вранці він
навіть не міг знайти черевиків чи ще гірше - штанців. -
Та це тебе, телепня, дресирувати треба.
Справа, либонь, дійша б до бійки, але допоміг Знайко:
- Нетребатакхвилюватися. Я прочитавтутнадозвіллі,
коли заснути не міг. І ось що думаю: до осені йде, скоро

58. жабки самі перестануть кумкати й поринуть у сплячку.
Потерпіть ще з тиждень.
Усі полегшено зітхнули. Але тут Тюбик, який втратив
тяму через нічні кошмари, вигукнув:
-А навесні?
- Навесні вони підуть відкладати ікру, - заспокоїв усіх
Знайко.
А Незнайко мовчки подумав: «Ага, підуть! Сподівай­
теся! Хіба я даремно сітку й тин зробив? Але про це ліпше
навесні скажу. А то сьогодні справді битимуть».

59. /Jo;'f'Uнa пташка
ч
уєш, там у траві щось ворушиться! - прошепотів
~ Гунько .
- Раптом це змія ? - злякався Незнайко .
- Краще б жабка! - мовив Гунько.
Друзі йшли на риболовлю до Огіркової річки .
- Пі-пі-пі! - почулося в траві .
- Це не жабка. Вона б кумкала.
- І не змія : змії взагалі мовчать.
- Тоді давай подивимось!
- Пташка! - сказав Незнайко, розхиливши траву .
- Пташеня! - уточнив Гунько. - Гарне . Давай із со -
бою заберемо .
- Не можна . Як же воно без тата й мами?
- Ні, Незнайку , воно , напевно , загубилося . Бачиш,
ніхто над ним не літає.

60. Малюки спорудили носилки з гілочок та трави й від­
несли на них пташеня до Квіткового міста.
- Навіщо ви його взяли? - запитала Мушка , з якою
вони зустрілися по дорозі.
- Пташеня загубилося на березі річки , - сказав
Гунько.
- Ми його врятували й тепер підгодовуватимемо, -
додав Незнайко.
- А потім що? - поцікавився Якосьбудько,
який щойно підійшов. - Буде так, як із дреси­
рованими жабками?

61. - Ну, що ти! Нічого такого не буде. Воно підросте
й полетить...
Пташеня всім дуже сподобалося й почало жити на
подвір'ї в Незнайка та його друзів. йому навіть спорудили
будиночок неподалік від Бульчиної будки.
Вранці малюки годували пташеня всіляким кормом.
У нього був чудовий апетит. Своїм плоским дзьобом
воно молотило все підряд - травичку, зернята, печиво,
цукерки - і навіть із задоволенням стромляло дзьоб
у миску з сиропом, що його носив йому Сахарин Сахари­
нович, примовляючи:
- Розумна пташка. Розум іє, що сироп - найсмачніша
на світі їжа.
Так на добрих харчах всіма улюблене пташеня росло
як на дріжджах. Годувати його щодень ставало важче -
йому всього було мало.
- Ненаситна пташка. За день випиває мою місячну
порцію сиропу, - бурчав Сиропчик .
- І довкола будинку всі квіти обскубло , - обурювався
поет Квіточка. Він був щирим шанувальником квітів: він
черпав із них натхнення.
Пташеня прокидалося раніше за всіх і бродило вули­
цею, об'їдаючи сусідські квіти. Коли йому обридало тиня­
тися без діла, воно безцеремонно стромляло голову
в вікна перших поверхів, будило малюків і малючок, влаш­
товуючи всілякі витівки.
- Воно в мене всі пончики й цукерки зі столу з'їло, -
поскаржився Пончик. - Якщо воно бешкетує, я його
більше не годуватиму.

62. Терпіння коротульок увірвалось після однієї пригоди...
Якось увечері Тюбик малював захід сонця просто неба,
як він ще любив казати - «на натурі».
Стемн іло. Він закінчив роботу й покинув мольберт
і фарби на подвір'ї. «Якщо буде натхнення, завтра вранці
намалюю ще й схід сонця ».
Уночі Тюбик не міг заснути, думав про завтрашню кар­
тину. Чекав натхнення . І ось вранці він побіг до мольберта:
з'явилося натхнення.
Художник схопив пензля, а фарб нема. Жодного тю­
бика! Як корова язиком злизала. Він почав роздивлятися
зусібіч, сподіваючись знайти хоч якусь фарбу. Натхнення
тим часом пропало.
Тут, хтозна-звідки , виходить пташеня. Все різними
фарбами замазюкане, як папуга тропічний. І навіть у дзьобі
тримає тюбик помаранчевої фарби.
- Злодюжка! - закричав художник . - Мало того,
що всі фарби розгубило і, мабуть, половину з'їло , так ще
й натхнення знищило. Ось і я тебе більше не годуватиму!
Чим менше коротульок годувало пташеня, тим нена­
жерливі шим воно ставало. Невдовзі на вулиці Дзвіночків
не зосталося жодного дзвіночка: всі були об'їдені ...
- Тепер нашу вулицю слід перейменувати. Назвати
вулицею Бездзвіночковою, - обурювався Бурчун.
- Ми самі винні, - сказав Знайко. - В природі все
закономірне й нічого не можна міняти. Пташка не повинна
жити серед коротульок і бродити вулицями. Вона повинна
на волі літати!
- А наше пташеня літати не вміє. його ж ніхто не вчить!

63. - Значить, треба вчити. Хто приніс пташеня в Квіткове
місто? Гунько з Незнайком! Ось вони нехай і вчать його
літати!
- І навчимо, - мовив Незнайко.
- Звичайно, - підхопив Гунько. - Навчимо, дуже
просто. Я піду перед ним руками помахаю, як крилами.
Він пішов махати. Довго махав. Повернувся.
- Полетіло? - запитав Незнайко.
- Ні, воно не розуміє, чого це я руками махаю. Мабуть,
руки на крила не схожі.
- Значить, треба зробити руки, як крила! - сказав
Незнайко й пішов до Гвинтика й Шпунтика.
Під вечір Незнайко вже ходив довкола будинку разом
із пташеням і махав руками-крилами. Крила були зроблені
з картону.
Пташеня теж помахувало крильцями, але не злітало.
Тоді Незнайко приніс із кімнати стілець, почав на нього
вилазити й стрибати, махаючи крилами.
- Це не допоможе, - вирішив Гунько. - Давай ми
тебе ліпше на мотузках підвісимо, а ти робитимеш вигляд,
ніби літаєш.
Механіки спорудили щось на зразок канатної дороги
між дахами свого й сусіднього будинків і почали тягати
Незнайка, що махав крилами, від одного даху до іншого.
Пташеня дивилось, дивилось та й пішло скубти травичку,
що росла неподалік.
Незнайко геть вибився з сил.
- Братці, зніміть мене звідси! Літати, виявляється,
значно важче, ніж я думав.

64. - Добре , - сказали механіки . - Тільки йди зі своїм
птахом туди , де ти його знайшов.
- Гаразд, гаразд. Я піду, тільки зніміть мене!
Невдовзі Гунько й Незнайко покликали пташеня й пода­
лися на те саме місце біля річки, де колись його знайшли.
- Впізнаєш рідні місця? - запитав Гунько. - Ми по­
вернемось до міста, а ти йди до себе , якщо не хочеш
літати .
Не встигли друзі відійти на кілька кроків , як пташеня
вистрибцем кинулось за ними.
!

65. - Нам його ніколи не позбутися , - зітхнув Незнай­
ко. - Ну й нехай! Підемо ліпше купатися .
Малюки пішли до річки , скинули на березі одяг і кину­
лись у воду. Пташеня подивилося на них, потім розігна­
лося й пірнуло .
- Куди? Втопишся! - крикнув Гунько.
Але тут пташеня випірнуло біля другого берега, мовило
«кря-кря)) й попливло в очерет.
- Бачив! - зрадів Незнайко . - Виявляється, це
каченя!
·~. ;

66. Jаркаfа.,1,ьн,ий костю.м:~ик
r уньку, ти ким будеш на маскараді на Новий рік?
- - Я ще не придумав.
- Даремно , не встигнеш приготуватися!
мовив Незнайко й пірнув із головою в Огіркову річку, ряту­
ючись від літньої спеки.
Після купання він ліг на теплий пісочок поруч із прия­
телем і замріяно сказав:
- А ось я, Гуньку , піратом буду на карнавалі.
Мабуть, через воду й сонце він уявив себе таким собі
морським вовком із тропічних островів.
- Давай , давай, - ліниво відповів Гунько , подумавши,
що у Незнайка не все гаразд з головою - перегрівся: ще ж
літо, а він вже готується до Нового року.
Незнайко просто з пляжу пішов до Знайка й запитав:
- Знайку, ліпше все робити заздалегідь чи в поспіху?

67. - Звісна річ, треба все робити заздалегідь!
- Ось і я так думаю, тому допоможи мені до Новоріч-
ного свята приготуватися. Позич свій чорний костюм. Я до
нього щось додам, і вийде піратський одяг.
- Обіцяєш нічого не зіпсувати?
- Звичайно, нічого не зіпсую. Я тільки рукава піджака
закасаю, комірець підійму й зверху широкий пасок надіну.
А за пасок заткну кинджал і пістолет.
- Ну, тоді бери.
Незнайко забрав костюм і подався до мисливця Кульки
просити високі чоботи й капелюх, прикрашений криль­
цями метелика.
- Візьми, - дозволив мисливець, - тільки крильця
не згуби.
За дверима Незнайко зіткнувся з Гунь­
ком.
- Ось, Гуньку, бачив? - похвалився
Незнайко здобутками.
- Звідки в тебе стільки одягу?
- А я взяв на абордаж ворожий
корабель, - вигадав Незнайко, вхо­
дячи в роль пірата. - Ходімо до мене,
я приміряю й зроблю чорну пов'язку
на око, як у старого одноокого розбій­
ника.
Надівши все на себе й почепивши
на око пов'язку, Незнайко звернувся
до приятеля:
- Схожий на справжнього пірата?

68. - Не дуже, радше на розбійника з великої дороги,
який відібрав гарний одяг у мандрівників. Мені такий кос­
тюм не подобається.
Незнайко покрутився перед люстерком. Приміряв
чорну пов'язку на одне око, на друге, потім - навпаки,
зітхнув й буркнув:
- Ти маєш рацію, щось не дуже виходить.
Незнайка почали брати сумніви: залишити все як є чи
додати щось інше? Чи зовсім відмовитись від цієї витівки?
Тут він згадав вислів художника Тюбика: «Дві голови
добре, а моя (тобто Тюбикова) краще».
І Незнайко пішов до нього на пораду. Просто в піратсь­
кому костюмі, не постукавши, він увійшов до кімнати.
Тюбик, нічого не підозрюючи, мирно малював біля відчи­
неного вікна.
- Гей! - голосно мовив Незнайко.
Тюбик від несподіванки аж підскочив, коли побачив
розбійника в чорному одязі, та ще й з пов'язкою на оці.
Він, не розмірковуючи, стрибнув у відчинене вікно.
Незнайко сам перелякався ще дужче від Тюбика й по­
думав: «Дуже кепсько вийшло. Хотів його просто здиву­
вати, а він -у вікно. Дивні ці художники. Тепер ось і кісток
не збереш, напевно...»
Та в вікні несподівано з'явилася голова Тюбика. Він
пильно подивився на «розбійника» й упізнав у ньому
Незнайка.
- А якби поверх був не перший? - докірливо пере­
питав художник. - Стукати в двері треба, коли входиш!
І взагалі, навіщо ти так вирядився?

69. - Вибач, будь ласка, Тюбику. Просто я хотів випробу­
вати свій карнавальний костюм, дізнатися, як він на тебе
подіє. І запитати, на кого я схожий.
- Погано на мене твій костюм подіяв: я дуже злякався.
Ти на звичайного грабіжника схожий!
Ось і Гунько каже, що на розбійника, а мені хотілося
бути піратом ... Гаразд, більше ні на кому не перевірятиму
свого костюмчика. А то ще лихо станеться: налякаю когось
до смерті. Ну, а на карнавал, напевне, доведеться інший
костюм готувати.
Через тиждень Незнайко завітав до Гвинтика й Шпун­
тика:
- Братці, хочу на Новий рік стати лицарем. Допомо­
жіть мені лицарські обладунки зробити.
Механікам дуже подобалося майструвати щось нове,
й вони відразу погодилися. Вони обміркували й вирішили
зробити обладунки з порожніх бляшанок, а шолом - зі
старого відра.
Підрахували, що на обладунки знадобиться з півсотні
бляшанок. Але де ж стільки порожніх бляшанок взяти?
Незнайко засмутився, а Шпунтик враз каже:
- Я придумав, зачекайте!
Невдовзі він повернувся з великим лантухом, в якому
брязкотіли порожні бляшанки.
- Ми забули про Пончика, - мовив Шпунтик. - За
день Пончик з'їдає багато всіляких консервів. Ось і зібра­
лося їх за тиждень повен лантух.
Два дні в майстерні все дзвеніло й скреготіло. Тре­
тього дня вже пізно ввечері на Незнайка одягли обладунки

70. й шолом . У такому вигляді він
пішов додому.
На вулиці його зустріла
Кнопочка.
- Ой, хто це? - завере­
щала малючка , розглядаючи
в темряві залізне чудовисько
з відром замість голови .
- Не лякайся , Кнопочко ,
просто я - лицар, - мовив із
відра Н езнайко.
- Який лицар? - перепи­
тала Кнопочка.
- Лицар Незнайко . Тільки
._,, ти нікому не кажи , що бачила
, ~'1{ мене в такому вигляді . Нехай
~ для всіх це буде новорічним
сюрпризом .
Вдома Незнайко ск инув
обладунки й подумав: «Тяжкі
залізяки вийшли . І відро на

71. голові носити незручно, задушно. Як же я бігатиму й гра­
тимуся в такому костюмчику на карнавалі? Може, якось
легше одягтися, кимось іншим стати?»
З цією думкою він ліг спати. А серед ночі він прокинув­
ся через жахливий сон. Йому приснилось, ніби після ли­
царського поєдинку він не може скинути з голови шолом,
тобто відро. Він намагається якнайдужче, та все одно не
може зняти проклятуще відро з голови. Йому дуже душно,
ніяк дихати, але відро не знімається, хоча й допомагають
інші лицарі-коротульки. А Гунько, одягнутий лицарем,
каже: «Мабуть, назавжди голова застрягла, так і житимеш
тепер у цій залізяці». Потім Гунько стукнув кулаком по відру
й голосно зареготав.
Від бридкого реготу й гуркоту Незнайко прокинувся.
Він сів на ліжку, обережно помацав голову, переконався,
що ніякого відра нема, і сам до себе мовив:
- Ні, лицарем нізащо не буду!
Наступного дня Незнайко вирішив зробити костюм
чарівника. Він усе обміркував і ввечері з'явився у Скелька.
Учений сидів біля розчиненого вікна й розглядав зо­
ряне небо в підзорну трубу.
- Привіт, Скелька! Що нового в світовому просторі?
- Помітив комету з довгим вогняним хвостом, по-нау-
ковому він називається «шлейфом». Я відкрив цю комету,
але ніяк не можу придумати їй красиву назву.
- Так і назви її просто: Хвостата, - запропонував
Незнайко.
- Просто Хвостата? Хороша думка. Я так і зроблю.
- Зроби, зроби... Але не забудь, хто це придумав.

72. Я не жадібний. Хоча... Давай ліпше мінятися, щоб мені
не шкода було.
- Чим же мінятися? - здивувався Скелько.
- Чим? Я тобі чудову назву для комети назавжди, а ти
мені до Нового року - твою професорську мантію і ков­
пак. Якщо не згоден, тоді сам вигадуй назву для комети.
- А чи не замало: одну назву відразу за дві речі -
за мантію й ковпак?
- Ні. Я ж тобі не лише назву. Я ще нікому не скажу, що
назву «Хвостата комета» ти не сам придумав. Годиться?
- Гаразд, - погодився Скелько. - Тільки ти акуратно,
а то мені відразу ж після Нового року в цьому вбранні треба
виступати на Конгресі астрономів.
- Не хвилюйся, Скелько. Ти ж знаєш, що на мене зав­
жди можна покластися.
Незнайко пішов до себе й відразу ж одяг мантію. Але
йому здалося, що вона задовга.
- Відрізати трішки треба. Скелько навіть і не помі­
тить, - звернувся Незнайко до свого відображення в люс­
теркові. Відображення не заперечувало.
Незнайко взяв ножиці й на око підчикрижив мантію.
Потім знову приміряв.
- Сім разів відміряй, а раз - відріж, - мовив Незнай­
ко. Виявилось, що він помилився й відрізав надто багато.
Зробилося коротко, майже до колін.
«Куртка якась вийшла. І рукава тепер довгими стали.
Доведеться їх підкоротити».
Незнайко відчикрижив трішки від кожного рукава. Одяг
мантію й глянув у люстерко.