http://pryroda.in.ua/konkurs-pzf/

1. Додаток 1
Зелений куточок життя.
Тихий літній погожий день…
Я лежу в густій траві, вдихаю пахощі польових квітів, слухаю ледь помітний
шелест трав і спів птахів. Як чудово відчувати тепло рідної землі. Вона збагачує мене
життєвою силою, наснагою, енергією. Це моя земля, моя мала батьківщина, звідки
починається коріння мого роду.
Я народилася і живу в чудовому, мальовничому селі Каврай. Ця місцина багата на
зелені насадження, ніби потопає в зелені. Маю з друзями найулюбленіше місце
відпочинку – парк, що розкинувся біля школи на протилежному боці річки Кавраєць.
Ми часто збираємося там на різні свята або просто помилуватися природою. Але не
завжди на цьому місці було так красиво. Парк має свою історію створення, яку я
почула від нашого вчителя історії Чудіновича Ю. В. Хочу і вас познайомити з нею.
Це було 1972 року. В цей рік вся Україна відзначала 250-річницю від дня
народження Г. С. Сковороди – видатного українського письменника, філософа та
просвітителя. Але особливо відзначали жителі села, бо саме в Кавраї з 1753 по 1759
р.р. перебував, навчав і творив Григорій Савович.
В селі розгорнулася велика робота по підготовці до свята. Вирішили відкрити
музей Г. С. Сковороди, збудувати погруддя філософа і посадити на його честь парк.
Завезли саджанці, які діти та вчителі Каврайської восьмирічної школи висаджували
на протязі осені 1972 та весни 1973 р.р. Розташований парк на Кравцевій горі.
Здебільшого садили акацію, а також осокори, липи, берези, клени, дуби, каштани та
інші дерева широколистяного лісу. Кожен рік займалися прибиранням парку.
Від 1975 року це місце оголошено
державним парком-пам’яткою садово-паркового
мистецтва місцевого значення «Природно-
історичний комплекс Г. С. Сковороди», який
займає територію в 14 га.

2. З того часу минуло багато років. Вже не впізнати у високих, кремезних деревах
ті маленькі, тендітні саджанці. Ніби завжди на цьому місці був ліс, такий як зараз.
Крім естетичного задоволення він приносить і користь. Ми знаємо, що ліси – це
потужні «виробники» кисню і поглиначі вуглекислого газу. Тож його можна назвати
справжніми «зеленими легенями» села. А ще дерева і кущі затримують шкідливі гази
та пил, сприяючи очищенню атмосфери. Мандруючи лісовими стежками з кошиком
для грибів або фотоапаратом, людина отримує величезне естетичне задоволення.
Чисте лісове повітря лікує захворювання дихальних шляхів, а тихе шелестіння листя і
спів пташок заспокійливо впливають на нервову систему. Тобто ліс має неабиякий
оздоровчий вплив на людину.
Ми цінуємо працю наших односельців і продовжуємо оберігати цінну пам’ятку,
та самі створюємо нові насадження. Пам’ятаймо, що за нами йдуть майбутні
покоління. Сьогодні залежить від нас, якою ми залишимо їм рідну землю.
Томощук Аня
учениця 7 класу