1. 1
ЮЗЬКО ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ
Завідувач кафедри акушерства і гінекології №1,
доктор медичних наук, професор, академік УАН
Безплідний брак. Програма ЕКЗ –
екстракорпоральне запліднення
У багатьох подружніх пар, перед якими постає проблема безпліддя,
вагітність не настає після проведення методів лікування "першої лінії" таких як
індукції овуляції, внутрішньоматкова інсемінація або оперативне лікування.
Для таких пар найбільш оптимальним методом вирішення проблеми є
застосування методів ДРТ –допоміжних репродуктивних технологій. Методи ДРТ
мають добру частоту успіху, але більш складні, оскільки вони потребують добре
скоординованих дій між лікарем, ембріологом та пацієнтами. Крім того, вони
потребують суттєвих моральних ускладнень і можуть бути дорогими.
Існує багато різних типів лікування, які поєднані в понятті ДРТ. До них
належить метод ЕКЗ (екстракорпоральне запліднення, запліднення в
"пробірці"), ІКСІ (запліднення одним сперматозоїдом), кріоконсервація
(заморожування) ембріонів та ін.
Дуже важливо, якщо Ви розумієте нюанси різних процедур. Даний
розділ передбачає короткий огляд етапів програми ЕКЗ, лікарських препаратів,
які застосовуються в програмі ЕКЗ ("Лікарські препарати для ЕКЗ"),
показників успіху ("Можливі ризики при лікуванні методом ЕКЗ") та
фінансових проблем ("Питання оплати"), які пов’язані з лікуванням методом
ЕКЗ. Більш ретельну інформацію по методам ДРТ Ви можете знайти в нашому
керівництві з ДРТ для пацієнтів ("Правила лікування методом ЕКЗ") або
отримати консультацію на прийомі в лікаря.
В чому полягає лікування методом ЕКЗ?
Основна мета лікування методом ЕКЗ – отримання великої кількості
яйцеклітин від жінки з наступним їх екстракорпоральним заплідненням
(тобто заплідненням поза жіночого організма, в спеціально створених штучних
умовах) спермою чоловіка або донора та переносом отриманих ембріонів у
порожнину матки жінки. Лікувальний цикл ЕКЗ триває 15-30 днів (залежно від
виду проколу) і складається з 4-х послідовних етапів:
1. стимуляція овуляції – використання лікарських препаратів (Декапептил,
Диферелін, Пурегон, Менопур, Прегніл та ін.) для стимулювання росту і
дозрівання фолікулів і яйцеклітин, які в них містяться, в яєчниках жінки; до
стимуляції овуляції належать:
лабораторні дослідження – неоднократне визначення концентрації гормона
естрадіола в крові жінки для оптимального контролю над процесом дозрівання
фолікулів;

2. 2
ультразвуковий моніторинг – ультразвукове дослідження (УЗД) для
контролювання розвитку фолікулів в яєчниках і стану ендоме6трію (слизової
оболонки матки) ("Стимуляція овуляції");
2. пункція фолікулів (забір зрілих яйцеклітин із фолікулів) введення
спеціальної голки в кожний фолікул яєчника жінки із відсмоктуванням
фолікулярної рідини, яка містить яйцеклітину. Процедура виконується в
госпіталі, під ультразвуковим контролем спеціальною голкою через стінку
піхви. Для запобігання дискомфорту пункція проводиться під
внутрішньовенним наркозом;
3. культивування ембріонів – спостереження за заплідненням яйцеклітин та
розвитком ембріонів в умовах ембріологічної лабораторії ("Запліднення і
культивування ембріонів");
4. перенос ембріонів – поміщення ембріона в порожнину матки за допомогою
спеціального катетера (тонкої пластикової соломинки), який вводиться
через канал шийки матки в порожнину матки.
Схема лікування методом ЕКЗ
Агоністи гонадоліберину
(12-14 днів)
Стимуляція росту фолікулів
(10-12 днів)
Введення ХЧГ
(13-15 день стимуляції)
Пункція фолікулів (через 35-
36 годин після ЧХГ)
Перенос ембріонів в
порожнину матки
(через 2-4 дня після пункції)
Тест на вагітність
(через 2 тижня)
УЗД (через 1 тиждень від
дня теста)

3. 3
Стимуляція овуляції
В яєчнику здорової жінки репродуктивного віку протягом
менструального циклу дозріває один фолікул. В середині менструального
циклу відбувається овуляція і вихід яйцеклітини з фолікула в черевну
порожнину. В тому випадку, якщо в жінки порушено процес дозрівання
фолікула і відповідно овуляції, проводиться стимуляція овуляції. Для цього
призначаються спеціальні лікарські препарати-індуктори овуляції. Препарати,
які найбільш часто застосовуються, це Кломіфена цитрат (Клостілбегіт) та
препарати гонадотропних гормонів.
Кломіфена цитрат (Клостілбегіт) застосовується в клінічній практиці з
1956 року. Лікарський препарат поєднується зі спеціальними структурами в
організмі жінки – рецепторами до статевих гормонів, що призводить до зміни
концентрації гормона естрадіола та росту одного або декілька фолікулів.
Препарат випускається в таблетованій формі і застосовується всередину.
Можливі побічні ефекти при застосуванні препарата:
• зменшення товщини слизової оболонки матки (ендометрія), в порівнянні
з природним менструальним циклом жінки. Даний недолік коригується
призначенням спеціальних лікарських препаратів, які збільшують
товщину слизової оболонки матки і наближають її до фізіологічної
норми;
• ріст декількох фолікулів (внаслідок і яйцеклітин), що може призвести до
багатоплодової вагітності;
• при індивідуальній підвищеній чутливості до препарату можливий
розвиток синдрому гіперстимуляції яєчників в нерізко вираженій формі
("Синдром гіперстимуляції яєчників").
Препарати гонадотропних гормонів містять в своєму складові гормони
ендокринної залози гіпофіза – гонадотропіни. Це фолікулостимулюючий
гормон – ФСГ та лютеїнезуючий гормон – ЛГ. Ці гормони регулюють процес
дозрівання фолікула та овуляції в організмі жінки та виділяються гіпофізом у
визначені дні менструального циклу. Тому, при призначенні лікарських
препаратів, які містять ці гормони, відбувається дозрівання фолікула і
овуляція.
До цих препаратів належать Менопур (містить гормони ФСГ та ЛГ) і
Гонал-Ф (містить гормон ФСГ).
Препарати випускаються в ін’єкційній формі, вводяться
внутрішньом’язево або підшкірно.
Можливі побічні ефекти при застосуванні препаратів:
• у жінок із полікістозною структурою яєчників ("Синдром полікістозних
яєчників") можливий ріст декількох фолікулів, що підвищує ризик
багатоплодової вагітності;
• індивідуальна чутливість до препарата.
Як проводиться стимуляція овуляції?

4. 4
Застосовуються різні схеми стимуляції овуляції залежно від виду і
тривалості порушень овуляції. При застосуванні схеми з Клостілбегітом,
останній призначається з 5 по 9 дні менструального циклу. Часто
використовується комбінація цього препарата з гонадотропінами. В цьому
випадку Клостілбегіт призначається з 3 по 7 дні менструального циклу з
додаванням Менопура (Пурегона) у визначені дні.
При проведенні стимуляції овуляції дуже важливим моментом є
проведення ультразвукового моніторингу, тобто контролю дозрівання
фолікула на апараті УЗД. Це дозволяє вносити корективи до схеми лікування,
своєчасно уникнути такого побічного ефекту як ріст декількох фолікулів.
Частота ультразвукових досліджень протягом лікувальної програми в
середньому становить 2-3 рази. Під час кожного огляду (моніторингу)
проводиться підрахунок кількості фолікулів, які ростуть, вимір їх діаметра та
визначення товщини слизової оболонки матки.
При досягненні фолікулом, який лідирує, діаметра 17 мм призначається
лікарський препарат Прегніл, який завершує процес дозрівання яйцеклітини та
викликає овуляцію (безпосередньо вихід яйцеклітини із фолікула). Овуляція
після введення Прегніла відбувається протягом 24-36 годин. Залежно від виду
подружнього безпліддя ("Безплідний брак") в період овуляції проводиться
або внутрішньоматкова інсемінація спермою чоловіка або донора
("Внутрішньоматкова інсемінація") або розраховується час статевого акту.
Залежно від тривалості та причини безпліддя, віку жінки, частоти
настання вагітності на одну спробу становить 10-15%.
Умови для проведення стимуляції овуляції
1. Обстеження подружньої пари.
Список аналізів Термін придатності
1. ВІЧ (обидва подружжя) 3 міс.
2. Сифіліс (обидва подружжя) 3 міс.
3. Гепатит В (обидва подружжя) 3 міс.
4. Гепатит С (обидва подружжя) 3 міс.
5. Мазок на ступінь чистоти (жінка) 2 тиж.
6. Бактеріологічні посіви: хламідії, мікоплазма, 12 міс.
уреаплазма, трихомонада, кандида, гарднерела (обидва
подружжя)
7. Мазок на онкоцитологію (жінка) 12 міс.
8. Висновок терапевта про можливість виношування без терміну
вагітності
9. УЗД молочних залоз 12 міс.
10. Дослідження крові на антитіла до краснухи, тобто без терміну
наявність імунітету (захисту)в жінки
2. Прохідні маткові труби.

5. 5
Оскільки запліднення відбувається в матковій трубі ("Фізіологія
зачаття") важливою умовою для настання вагітності є прохідні маткові труби.
Оцінка прохідності маткових труб може проводитися декільками методами:
• Лапароскопія
• Трансвагінальна гідролапароскопія
• Метросальпінгографія
Оскільки для кожного методу є свої показання, вибір методу
визначається сумісно з Вами і Вашим лікарем на прийомі.
3. Відсутність внутрішньоматкової патології.
Будь-які відхилення з боку порожнини матки перешкоджають настанню
вагітності ("Внутрішньоматкова патологія"). Тому, при наявності в жінки
вказівок на травматизацію слизової оболонки матки (вишкрібання порожнини
матки при абортах та кровотечах, запалення слизової оболонки матки –
ендометрит, внутрішньоматкова спіраль та інші фактори) рекомендується
проведення гістероскопії для оцінки стану порожнини матки
("Гістероскопія").
4. Задовільна якість сперми – відсутність чоловічого фактору безпліддя. В
цьому випадку, якщо не планується проведення внутрішньоматкової
інсемінації, перед стимуляцією овуляції рекомендується проведення
посткоїтального теста ("Посткоїтальний тест").
5. Відсутність гострого запального процесу будь-якої локалізації. Будь-яке
запальне захворювання є протипоказом для проведення багатьох
діагностичних та лікувальних процедур в медицині, оскільки несе в собі
ризик погіршення стану пацієнта.
6. Заповнення інформаційної згоди на стимуляцію овуляції.
Запліднення та культивування ембріонів
Культивування до стадії бластоцисти
В природних умовах імплантація (прикріпленні) ембріона в порожнині
матки відбувається на 6-7 добу після запліднення на стадії бластоцисти. В
програмі ЕКЗ пріоритетним напрямком є так зване продовжене культивування
ембріонів – культивування до стадії бластоцисти.
На другий або третій день після запліднення проводиться оцінка
ембріонів для доцільності їх подальшого культивування. Якщо є достатня
кількість ембріонів, які поділяються, то їх поміщають у спеціальні середовища
та культивують протягом двох або трьох додаткових днів.
Мета продовженого культивування – відбір для переносу ембріонів, які
досягли стадії бластоцисти і які дають більш вищі шанси на вагітність. Також,
у випадку отримання трьох і більше бластоцист ( у порожнину матки зазвичай
переносять не більше двох), з Вашої згоди ми можемо заморозити
бластоцисти, які не були перенесені в порожнину матки ("Кріоконсервація
ембріонів").

6. 6
Культивування ембріонів до стадії бластоцисти з наступним переносом
їх в порожнину матки крім переваг, які описані вище, має недоліки, про які
пацієнти повинні бути інформовані; до таких належать:
• не всі ембріони доростають до стадії бластоцисти, як правило, не більше
50% ембріонів;
• при цьому якщо ембріон досяг цієї стадії, це не означає, що він має 100%
шанси прикріпитися в порожнині матки (імплантуватися) і дати початок
вагітності.
Внаслідок вищевказаних причин, дане питання повинно вирішуватися
індивідуально для кожної пари, яка проходить лікування методом ЕКЗ та
використовуватися лише зі згоди пацієнтів після консультації з лікарем та
ембріологом.
Внутрішньоматкова інсемінація
Що таке внутрішньоматкова інсемінація?
Внутрішньоматкова інсемінація (ВМІ) – це введення обробленої
сперми в порожнину матки поза статевого акту. Цей метод використовується в
клінічній медицині більше 200 років для лікування безплідних пар. Перше
задокументоване використання інсемінації спермою чоловіка було зроблено в
1770 році.
Коли використовується метод внутрішньоматкової інсемінації?
В наказі МОЗ РФ від 26 лютого 2003 р. №67 "Про застосування
допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) в терапії жіночого і чоловічого
безпліддя" визначені показання та протипокази для застосування
внутрішньоматкової інсемінації спермою чоловіка.
Показання для проведення внутрішньоматкової інсемінації спермою чоловіка
З боку чоловіка:
• субфертильна сперма – невиражене зниження запліднюючої здатності
сперми ("Чоловіче безпліддя");
• еякуляторно-сексуальні розлади.
З боку жінки:
• цервікальний фактор безпліддя – зміна властивостей слизу шийки матки, що
перешкоджає проникненню достатньої кількості сперматозоїдів в поржнину
матки ("Посткоїтальний тест");
• вагінізм – самовільне скорочення м’язів піхви та промежини під впливом
остраху статевого акту.
Протипокази для проведення ВМІ

7. 7
З боку жінки:
• терапевтичні та психічні захворювання, при яких протипоказана вагітність;
• вади розвитку та патологія матки, при яких неможливе виношування
вагітності;
• пухлини та пухлиноподібні утворення яєчника;
• злоякісні новоутворення будь-якої локалізації;
• гострі запальні захворювання будь-якої локалізації.
Які переваги внутрішньоматкової інсемінації перед статевим актом?
Введення сперми безпосередньо в порожнину матки дозволяє:
1. Уникнути впливу так званого шийкового фактору – впливу шийкового
слизу на сперматозоїди, при звичайному статевому контакті частина їх
затримується в цьому слизу та гине.
2. Проконтролювати процес овуляції та забезпечити зустріч сперматозоїдів та
яйцеклітини в оптимальний для запліднення час.
3. Обробити сперму перед введенням її в цервікальний канал, що дозволяє
покращити якість сперми і підвищує шанси на виникнення вагітності в
порівнянні з природним статевим актом.
Як проводиться внутрішньоматкова інсемінація?
Виділяють наступні етапи лікування методом внутрішньоматкової
інсемінації:
1. Стимуляція овуляції або природний менструальний цикл жінки.
2. Контроль дозрівання яйцеклітини та підготовки слизової оболонки матки.
3. Вибір часу інсемінації.
4. Обробка сперми.
5. Внутрішньоматкова інсемінація.
Внутрішньоматкова інсемінація може бути проведена в природному
(натуральному) або стимульованому циклі. Стимуляція овуляції проводиться
під контролем УЗД, що дозволяє контролювати дозрівання яйцеклітини та
збільшення товщини слизової оболонки матки ("Стимуляція овуляції"). При
стимуляції овуляції частота вагітностей збільшується.
При проведенні процедури в натуральному циклі жінки при
ультразвуковому дослідженні визначається час овуляції (в більшості випадків
середина менструального циклу).
В день овуляції (стимульований або натуральний цикл) оброблена та
сконцентрована сперма чоловіка в поживному середовищі через шийку матки
вводиться в порожнину матки. Процедура внутрішньоматкової інсемінації
безболісна, оскільки сперма вводиться за допомогою спеціального катетера з
дуже маленьким діаметром, який безперешкодно проходить через канал шийки
матки.

8. 8
Триває внутрішньоматкова інсемінація біля 2 хвилин. Після виконання
процедури жінка знаходиться в горизонтальному положенні протягом 20-30
хвилин.
Умови для проведення внутрішньматкової інсемінації
1. Обстеження подружньої пари.
Список аналізів Термін придатності
1. ВІЧ (обидва подружжя) 3 міс.
2. Сифіліс (обидва подружжя) 3 міс.
3. Гепатит В (обидва подружжя) 3 міс.
4. Гепатит С (обидва подружжя) 3 міс.
5. Мазок на ступінь чистоти (жінка) 2 тиж.
6. Бактеріологічні посіви: хламідії, мікоплазма, 12 міс.
уреаплазма, трихомонада, кандида, гарднерела (обидва
подружжя)
7. Мазок на онкоцитологію (жінка) 12 міс.
8. Висновок терапевта про можливість виношування без терміну
вагітності
9. УЗД молочних залоз 12 міс.
10. Дослідження крові на антитіла до краснухи, тобто без терміну
наявність імунітету (захисту)в жінки
2. Прохідні маткові труби.
Оскільки запліднення відбувається в матковій трубі ("Фізіологія
зачаття") важливою умовою для настання вагітності є прохідні маткові труби.
Оцінка прохідності маткових труб може проводитися декільками методами:
• Лапароскопія
• Трансвагінальна гідролапароскопія
• Метросальпінгографія
Оскільки для кожного методу є свої показання, вибір методу
визначається сумісно з Вами і Вашим лікарем на прийомі.
3. Відсутність внутрішньоматкової патології.
Будь-які відхилення з боку порожнини матки перешкоджають настанню
вагітності ("Внутрішньоматкова патологія"). Тому, при наявності в жінки
вказівок на травматизацію слизової оболонки матки (вишкрібання порожнини
матки при абортах та кровотечах, запалення слизової оболонки матки –
ендометрит, внутрішньоматкова спіраль та інші фактори) рекомендується
проведення гістероскопії для оцінки стану порожнини матки
("Гістероскопія").
4. Задовільна якість сперми – кількість рухливих сперматозоїдів більше
10 млн. на інсемінацію ("Фізіологія зачаття").
5. Відсутність гострого запального процесу будь-якої локалізації. Будь-
яке запальне захворювання є протипоказом для проведення багатьох

9. 9
діагностичних та лікувальних процедур в медицині, оскільки несе в собі
ризик погіршення стану пацієнта.
6. Заповнення інформаційної згоди на проведення внутрішньоматкової
інсемінації.
Можливі ускладнення при проведенні внутрішньоматкової інсемінації
Практично всі лікувальні маніпуляції в медичній практиці мають ризик
можливих ускладнень, внутрішньматкова інсемінація не є виключенням.
До можливих ускладнень належать:
• алергічні реакції, пов’язані з введенням препаратів для стимуляції овуляції
("Стимуляція овуляції");
• шокоподібна реакція при введенні необробленої сперми в порожнину матки;
• синдром гіперстимуляції яєчників;
• гостре запалення або загострення хронічного запалення органів жіночої
статевої сфери;
• виникнення багатоплодової та/або позаматкової вагітності.
Безплідний брак
На безпліддя страждають чоловіки і жінки в усьому світі. Вважається,
що перед приблизно 14% подружніх пар протягом репродуктивного періоду
життя постає проблема безпліддя; при перерахунку на загальну популяцію це
означає, що в світі існує біля 50-80 млн. людей, для яких безпліддя є причиною
особистих страждань і розпаду сім’ї. Підраховано, що щорічно з’являється
біля 2 млн. нових безплідних подружніх пар і кількість їх зростає.
Що таке безплідний брак?
Безплідний брак – це відсутність настання вагітності протягом 12 місяців
регулярного статевого життя без запобігання. Чому 12 місяців? Цей термін
визначений статистично: доведено, що в 30% здорових подружніх пар
вагітність настає в перші три місяці сумісного життя, ще в 60% – протягом
наступних семи, в 10%, які залишилися, – через одинадцять-дванадцять
місяців після початку статевого життя. Таким чином, рік – достатній термін
для того, щоби оцінити фертильність пари. Лікар-репродуктолог допоможе
визначити форму безпліддя і можливі способи вирішення проблеми.
Які виділяють форми безпліддя?
Оскільки правильно говорити про безплідний брак, виділяють жіноче
безпліддя, чоловіче безпліддя, поєднане і "непояснене" безпліддя.
Жіноче безпліддя – це нездатність жінки до зачаття внаслідок різних
порушень в її репродуктивній системі ("Причини жіночого безпліддя"). В

10. 10
свою чергу жіноче безпліддя буває первинним ( у жінки не було жодної
вагітності) та вторинним (вагітність у минулому наступала, але після цього
відсутня протягом 1 року регулярного статевого життя без запобігання).
Чоловіче безпліддя – це нездатність чоловіка до зачаття, внаслідок
різних порушень в його організмі. Чоловічий фактор вважається причиною
безплідного браку в тому випадку, якщо жінка здорова, а в чоловіка порушена
запліднювальна здатність сперми, є патологія сексуальної або еякулярної
(семяизвергающей ?) функції ("Чоловіче безпліддя").
Поєднана форма безпліддя – поєднання чоловічого і жіночого факторів
безпліддя. За літературними даними поєднаний фактор безпліддя трапляється
в 20-25% випадків подружнього безпліддя!
Непояснене безпліддя. У деяких подружніх пар, навіть при самому
ретельному обстеженні, лікарі все ж не можуть виявити будь-яку видиму
причину безпліддя. В цьому випадку говорять про непояснене безпліддя або
безплідді неясного генезу ("Непояснене безпліддя").
Які дослідження проводяться при зверненні безплідної пари до лікаря?
Для вияснення причин безплідного браку слід обстежити і чоловіка, і
жінку!
При першому звертанні репродуктолог проводить бесіду з парою, що
дозволяє припустити можливі причини безпліддя, намітити подальшу тактику
обстеження і лікування.
На першому прийомі обов’язковим є огляд жінки на гінекологічному
кріслі та ультразвукове дослідження органів малого таза ("УЗД").
Обстеження чоловіка доволі просте, але інформативне і полягає в
дослідження еякулята (сперми) та консультації андролога (спеціаліста з
чоловічого безпліддя) ("Обстеження чоловіка").
Наступним етапом є дослідження гормонального фона та функції
яєчників жінки.
Найбільш інформативними є:
• гормональний моніторинг – дослідження вмісту гормонів в крові
("Оцінка гормонального фону");
• ультразвуковий моніторинг – це спостереження за допомогою УЗД за
змінами, які відбуваються в яєчниках та матці протягом менструального
циклу;
• вимір базальної (ректальної) температури.
Ці методи в сукупності допомагають визначити функціональні
можливості яєчників, що дозволяє не лише вибрати правильний метод
лікування безпліддя, але й прогнозувати його успіх ("Визначення
фолікулярного резерву").
Також необхідно пройти обстеження на наявність інфекційних
захворювань, що передаються статевим шляхом, які самі по собі можуть бути

11. 11
причиною безпліддя або загостритися в ході лікування, яке проводиться
("Інфекції, що передаються статевим шляхом").
Інколи в лікаря виникають підозри на наявність патології шийки матки,
пацієнтці проводиться кольпоскопія.
Перед лікуванням жінки від безпліддя необхідно оцінити стан її
порожнини матки. Особливо це показано у випадку вказівок на можливу
патологію з боку порожнини матки (вишкрібання, запальні процеси та ін.)
найбільш точним методом діагностики в даному випадку є гістероскопія, яка
дозволяє безпосередньо оглядіти порожнину матки за допомогою мініатюрної
відеокамери ("Гістероскопія").
Для вибору методу лікування безплідної пари дуже важливо провести
оцінку прохідності маткових труб. Існує декілька методів, які дозволяють
оцінити стан маткових труб:
• метросальпінгографія ("Метросальпінгографія");
• трансвагінальная гідролапаоскопія ("Трансвагінальная
гідролапароскопія");
• лапароскопія ("Лапароскопія").
У деяких випадках проводиться посткоїтальний тест для діагностики
імунологічного безпліддя ("несумісності" подружжя) ("Посткоїтальний
тест"). Він дозволяє оцінити здатність сперматозоїдів зберігати рухливість у
слизу шийки матки жінки.
В ряді випадків, при виникненні в лікаря підозри на наявність патології в
порожнині матки виникає необхідність у проведенні гідрогістеросонографії.
Дане дослідження є різновидом УЗД і полягає у введенні до порожнини матки
спеціальної стерильної рідини, яка, розтягуючи порожнину матки, дозволяє
більш детально роздивитися її стан та поставити правильний діагноз.
Які існують методи лікування безпліддя?
Після проведення повного обстеження подружньої пари і встановлення
діагнозу Вам можуть бути запропоновані різні методи лікування з вказівкою
найбільш оптимального саме для Вашої подружньої пари.
Лікування жінки
В цьому випадку, якщо в жінки виявлені гормональні порушення,
призначається відповідне лікування. якщо причиною безпліддя є порушення
процесу овуляції, то спеціальними лікарськими препаратами проводиться
стимуляція цього процесу ("Стимуляція овуляції").
При порушенні прохідності маткових труб проводиться хірургічне
відновлення їх прохідності ("Лапароскопія").
При більш серйозних порушеннях в організмі жінки показано
застосування метода ЕКЗ – екстракорпорального запліднення або запліднення
"в пробірці" ("Програма ЕКЗ").
Лікування чоловіка

12. 12
Залежно від втановленого діагнозу та результатів обстеження дружини,
лікування чоловічого безпліддя може бути консервативним (гормональне,
протизапальна) або хірургічним ("Чоловіче безпліддя").
У випадках, коли за допомогою цих методів вилікувати безпліддя не
вдається, ефективними можуть бути методи репродуктивних допоміжних
технологій.
Лікарські препарати для ЕКЗ
В програмі ЕКЗ застосовуються спеціальні лікарські препарати. На
першому етапі використовуються препарати для підготовки організму жінки
до стимуляції, а на другому етапі безпосередньо для стимуляції дозрівання
фолікулів. Після переносу ембріонів призначаються лікарські препарати для
покращення стану оболонки матки, і тим самим підвищення шансу на
вагітність.
Підхід до призначення будь-якого препарата індивідуальний і залежить
від конкретної клінічної ситуації. Лікарем Вам підбере оптимальний режим
прийому препарата, дозу та тривалість прийому.
Агоністи гонадоліберину (а-ГРГ)
В нашій клініці застосовуються препарати "Діферелін" або "Декапептіл".
Обидва препарати випускаються у формі депо – вводяться один раз на місяць
та у формі щоденних підшкірних ін’єкцій. Як правило, в програмі ЕКЗ
застосовуються щоденні форми лікарського препарата. Агоністи
гонадоліберину підготовлюють яєчники і тим самим "уніфікують" умови для
наступного дозрівання фолікулів в процесі стимуляції. Крім того, ці препарати
перешкоджають передчасній овуляції, тобто розриву фолікулів до пункції.
Антагоністи гонадоліберину (ант-ГРГ)
До лікарських препаратів цієї групи належать "Огралутран" та
"Цетротид". Мета застосування таких препаратів – попередження передчасної
овуляції на завершальному етапі стимуляції росту фолікулів. Препарати
призначаються у вигляді внутрішньом’язевих ін’єкцій, та необхідно, як
правило, не більше 4-х -5-ти ін’єкцій.
Препарати гонадотропних гормонів
Препарати гонадотропних гормонів містять у своєму складі гормони
ендокринної залози гіпофіза – гонадотропіни. Це фолікулостимулюючий
гормон – ФСГ та лютеїнізуючий гормон – ЛГ. Ці гормони регулюють процес
дозрівання фолікула та овуляції в організмі жінки та виділяються гіпофізом у
визначені дні менструального циклу. Тому, при призначенні лікарських
препаратів, які містять ці гормони, відбувається дозрівання фолікулів.

13. 13
Найбільш часто застосовуються препарати із цієї групи "Менопур " (містить
гормони ФСГ та ЛГ) і "Пурегон" (мітить гормон ФСГ). Препарати
випускаються в ін’єкційній формі, вводяться внутрішньом’язево або
підшкірно.
Хоріонічний гонадотропін (ХГЧ)
Препарати ХГЧ застосовуються у формі внутрішньом’язевих ін’єкцій та
завершають процес дозрівання яйцеклітин у фолікулах і тим самим
підготовлюють їх до пункції. На практиці використовуються декілька
препараті ХГЧ, найбільш часто – "Прегніл", "Профазі".
Препарати прогестерону
Дана група лікарських препаратів призначається для покращення стану
слизової оболонки матки та підготовці її до переносу ембріонів. Після
переносу ембріонів препарати прогестерону забезпечують оптимальні умови
для розвитку вагітності і можуть застосовуватися до 12-14 тижнів, коли
формується плацента і виділяє "свій" прогестерон у достатній концентрації.
Найбільш часто застосовуються препарати "Урожестан" (капсули
приймаються всередину або в піхву) та "Дюфастон" ( у вигляді таблеток для
прийому всередину).
Прогінова
До складу препарата "Прогінова" входить гормон естрадіол, який рахом
з прогестероном забезпечує адекватну підготовку слизової оболонки матки до
переносу ембріонів. Препарат застосовується в таблетованій формі до дня
теста на вагітність.
Доксициклін
Доксициклін – антибілтик, який застосовується у вигляді капсул
всередину. Препарат по визначеним показанням призначається статевому
партнеру в процесі стимуляції росту фолікулів у дружини. Мета призначення
доксициліну – зниження концентрації мікроорганізмів у спермі партнера перед
пункцією фолікулів, що може вплинути на якість сперми. В деяких випадках
після пункції фолікулів препарат призначається самій пацієнтці з метою
зменшення ризику інфекційних ускладнень.
Можливі ризики при лікуванні методом ЕКЗ
Введення
Метод екстракорпорального запліднення використовується в медичній
практиці з 1978 року. За ці роки біля 1 млн. дітей були народжені в результаті

14. 14
застосування програми ЕКЗ. Лікування методом ЕКЗ застосовується при
жіночому і/або чоловічому безплідді у випадку невдачі інших методів
лікування або при виражених порушеннях репродуктивної функції подружньої
пари ("Показання та протипокази до ЕКЗ").
Суть процедури екстракорпорального запліднення полягає в отриманні з
яєчників жінки зрілих яйцеклітин, заплідненні їх сперматозоїдами чоловіка
(або за бажанням подружжя спермою донора), вирощуванні отриманих
ембріонів в інкубаторі та переносі ембріонів в матку матері. ЕКЗ являє собою
складний, багатоступеневий процес, який потребує скоординованих дій
подружньої пари та медичного персоналу. Від пацієнтів при лікуванні методом
ЕКЗ необхідні терплячість, дисциплінованість та неухильне, скрупульозне
дотримання всіх призначень лікаря.
Ризик розвитку можливих ускладнень
Як і при будь-якому методі лікування в медицині, при проведенні
програми ЕКЗ можливий розвиток різних ускладнень. При цьому кожний етап
лікування пов’язаний з окремими ризиками.
Стимуляція овуляції
Для стимуляції росту декількох фолікулів та отримання декількох
яйцеклітин і ембріонів призначаються спеціальні лікарські препарати
("Лікарські препарати для ЕКЗ"). Більшість лікарських препаратів
призначаються підшкірно, інші – внутрішньом’язево. На місці введення
препарата можлива поява подразнення, крововиливу, набояку тканин,
інфікування. Іншими побічними реакціями введення медикаментів можуть
бути: алергічна реакція, висипання, головний біль, роздратованість, депресія,
втомлюваність. У пацієнтів, які використовують Декапептил або Діферелін,
можуть бути приступоподібні відчуття жару.
Побічний ефект, який найбільш часто трапляється, – надмірна
стимуляція яєчників, яка супроводжується збільшенням їх розміру з ознаками
дискомфорту в нижніх відділах живота. Помірно виражене збільшення розміру
яєчників, яке інколи супроводжується відчуттям розпирання та/або болем у
животі, трапляється приблизно в 20% випадків проведення стимуляції
овуляції. Ці прояви повністю зникають без лікування протягом 2-3 тижнів.
Значне збільшення розмірів яєчників, відоме як синдром гіперстимуляції
яєчників, характеризується значним збільшенням яєчників та накопиченням
рідини в черевній порожнині. Ця рідина може також накопичуватися навколо
легень та викликати утруднення дихання. Інколи трапляються випадки розриву
яєчників. Деякі порушення при синдромі гіперстимуляції яєчників можуть
викликати зміни згортання крові та загрожувати життю пацієнтки. На щастя,
виражений синдром гіперстимуляції трапляється приблизно в 1,3% випадків.
Лікування цього стану складається із ліжкового режиму та внутрішньовенного
введення рідини під суворим лікарським контролем ("Синдром
гіперстимуляції яєчників").

15. 15
Перед початком стимуляції росту фолікулів лікар повторно аналізує
гормональний фон пацієнтки та особливість будови її яєчників. З врахуванням
цих особливостей, а також віку та маси тіла, підбирається оптимальна доза
лікарських препаратів для стимуляції. Крім того, на кожному моніторингу
лікарем контролюється стан яєчників та концентрація гормона естрадіола в
крові. Всі ці заходи сприяють мінімізації ризику розвитку синдрому
гіперстимуляції яєчників.
Пункція фолікулів
Мета даного етапу – отримати яйцеклітини із фолікулів стимульованих
яєчників шляхом їх проколу полою голкою. Це втручання проводиться під
ультразвуковим контролем, в умовах операційної під внутрішньовенним
наркозом. Тривалість процедури в середньому становить 15-20 хвилин. При
проведенні пункції можна виділити дві групи ризиків.
1. Потенціальний ризик застосування лікарських препаратів для наркозу.
2. Ризики, пов’язані безпосередньо з пункцією, тобто проходженням голки
через піхву: кровотеча, пошкодження сечового міхура та поранення органів
черевної порожнини, які можуть потребувати негайного оперативного
втручання, загострення хронічного запалення статевих органів. На щастя,
подібні ускладнення трапляються дуже рідко, та для зведення ризику їх
розвитку до мінімуму проводиться комплексне обстеження пацієнтки перед
початком програми ЕКЗ.
Збір еякулята перед пункцією
Збір еякулята проводиться в день пункції фолікулів у дружини. В
ембріологічній лабораторії проводиться обробка сперми з наступним
заплідненням отриманих яйцеклітин. У більшості випадків у пацієнта проблем
зі збором еякулята немає. Але в деяких випадках внаслідок нервового
напруження, дискомфорту та інших можливих причин, у чоловіка виникають
утруднення. В таких випадках для отримання сперматозоїдів проводиться
тестикулярна біопсія (забір сперматозоїдів із яєчок під наркозом). Якщо ВИ
передбачаєте можливість утруднення при зборі еякулята, в нашій лабораторії
можна передчасно провести кріоконсервацію (заморожування) сперми з
наступним використанням у програмі ЕКЗ.
Запліднення яйцеклітин та культивування ембріонів
Отримана при пункції фолікулярна рідина передається в ембріологічну
лабораторію, де проводиться пошук яйцеклітин, оцінка їх якості та
запліднення.
Однією з рідких причин припинення програми ЕКЗ на даному етапі
лікування є відсутність яйцеклітин у фолікулярній рідині – так званий
"синдром порожнього фолікула". Точні причини такого стану невідомі, але
можливо відіграють роль віковий фактор, гормональні порушення, операції на

16. 16
яєчниках та ін. В такій ситуації пацієнтці пропонується повторна спроба
ЕКЗ, оскільки подібна невдача може і не повторитися, і яйцеклітини будуть
отримані.
Наступного дня після пункції ембріолог проводить оцінку запліднення.
В деяких випадках яйцеклітини залишаються незаплідненими. В такій ситуації
подружній парі пропонується провести процедуру ІКСІ (запліднення кожної
яйцеклітини одним сперматозоїдом за допомогою мікроінструментів), або
припинити лікувальний цикл, з проведенням процедуру ІКСІ в запланованому
порядку в наступній програмі ЕКЗ.
Запліднені яйцеклітини – ембріони продовжують свій розвиток в
лабораторних умовах до їх переносу в порожнину матки. Якість ембріонів
(швидкість поділу клітин, будова) може суттєво відрізнятися в різних
подружніх парах. Не виключена ситуація, коли половина або більша частина
ембріонів, які розвиваються, поганої якості. Як правило, аномалії в будові
ембріонів пов’язані з генетичними відхиленнями в яйцеклітинах та/або
сперматозоїдах. У таких подружніх пар проводиться перенос ембріонів кращої
якості і, як правило, на 2-у або 3-ю добу після пункції фолікулів. Ембріони з
гарними показниками поділу та будови культивуються до 5-и діб (стадія
бластоцисти) з наступним переносом в порожнину матки пацієнтки
("Культивування ембріонів").
Перенос ембріонів
Перенос ембріонів в порожнину матки здійснюється за допомогою
стерильного катетера, який нагадує тонку пластикову соломинку. Ця
процедура не потребує знеболення, оскільки не викликає больових відчуттів.
Дуже рідко перенос ембріонів може викликати дискомфорт, головним чином
при деформації канала шийки матки в жінки.
Перенос ембріонів може закінчитися невдачею, якщо вони не попадають
в порожнину матки, а "застрягають" у каналі шийки матки. Крім того, є ризик
прикріплення ембріона до маткової труби та розвитку позаматкової вагітності.
Яка зазвичай потребує хірургічного лікування. рідкою ситуацією є одночасне
прикріплення ембріона в порожнині матки та в матковій трубі, тобто
поєднання маткової та позаматкової вагітності.
Дуже рідким ускладненням після переносу ембріонів є розвиток
запального процесу в порожнині матки або кровотечі.
Ризик розвитку багатоплодової вагітності
Для підвищення частоти настання вагітності відбувається перенос
декількох ембріонів. Перед переносом ембріонів лікарем, ембріологом та
подружньою парою обговорюється кількість ембріонів, які будуть
переноситися і кількість яких залежить від їх якості та бажання подружньої
пари. У більшості випадків переноситься два ембріона, вкрай рідко – три
ембріона та за бажанням пацієнтів можна перенести один ембріон.

17. 17
Ризик розвитку багатоплодової вагітності після переносу трьох
ембріонів становить 27% для двійні та 3% для трійні. Багатоплодові вагітності
мають високий ризик ускладнень для матері та плодів і можуть
супроводжуватися емоціональною та фінансовою напругою для сім’ї та
тривалою госпіталізацією матері до та після пологів.
Жінки після лікування методом ЕКЗ мають більш високий ризик
розвитку ускладнень вагітності: токсикозів, самовільних абортів, передчасних
пологів та інші ускладнення в пологах. Ці ускладнення частіше всього
виникають при багатоплодових вагітностях, ніж при вагітності одним плодом.
Вагітність трійнею (також як четвернею та п’ятернею) ще більше збільшує
ризик передчасного переривання вагітності, зменшує шанси виживання
немовлят.
Процедура, відома як редукція багатоплодової вагітності (зменшення
кількості плодів) може обговорюватися у випадках, коли визначається три та
більше плодових яйця в матці. Проведення подібної процедури
супроводжується дуже високим ризиком переривання вагітності та загибелі
залишених ембріонів.
Період після переносу ембріонів
Після пункції фолікулів до дня проведення теста на вагітність
призначаються препарати прогестерона – "Утрожестан" або "Дюфастон" з
метою забезпечення оптимальних умов для розвитку ембріона в порожнині
матки. В більшості випадків указані лікарські препарати переносяться добре.
Але можливі наступні побічні ефекти:
1. Нагрубіння молочних залоз.
2. Коливання настрою, сонливість.
3. Головокружіння.
В тому випадку, якщо після проведення програми ЕКЗ та переносу
ембріонів у порожнину матки, в подружньої пари залишаються "зайві"
ембріони гарної якості, парі пропонується програма кріоконсервації ембріонів
(заморожування). Крім того, за бажанням пари можливо анонімне донорство
ембріонів іншій подружній парі.
В будь-якому випадку, подружня пара повинна зробити вибір та
формалізувати його у відповідній формі з вказівкою одного з наступних
варіантів долі залишених ембріонів:
1. Кріоконсервація залишених ембріонів для використання парою у випадку
невдалого результату ЕКЗ.
2. Анонімне донорство ембріонів іншій безплідній парі. При цьому подружній
парі не виплачується будь-яка грошова винагорода, оскільки пожертвувані
ембріони "продаватися" не будуть.
3. Подальше культивування ембріонів в лабораторії до їх загибелі (зазвичай
загибель ембріонів відбувається протягом 6-8 днів після пункції).
Інші можливі проблеми

18. 18
Самий діагноз "безпліддя" та будь-які методи його лікування
викликають стан психологічного дискомфорту. Подружня пара знаходиться в
стані напруги, в остраху чекає негативний результат лікування. у випадку
невдалої програми ЕКЗ можуть наступити зневіра та "опуститися руки". Якщо
Ви почуваєте душевну тривогу та хвилювання, оптимальним підходом для Вас
є курс релаксації ти психотерапії.
Від пацієнтів при лікуванні методом ЕКЗ необхідні дисциплінованість та
дотримання всіх призначень лікаря. Численні ультразвукові огляди в процесі
стимуляції фолікулів потребують візиту жінки в клініку. В кожному випадку,
для Вашої зручності, вибір часу огляду вибирається з врахуванням графіку
Вашої роботи.
Складові успіху
На жаль, ні зачаття, ні успішний результат вагітності не гарантується
після проведення лікування методом ЕКЗ. Є багато факторів, які призводять до
відсутності вагітності після програми. Фактично, нам трапляються складні та в
більшості випадків невідомі фактори, які знижують частоту вагітності при
застосуванні методів ДРТ. Деякі з відомих причин відсутності вагітності
наведені нижче:
1. В процесі стимуляції не відбувається ріст фолікулів, а, відповідно, й
яйцеклітин.
2. Можлива передчасна (до пункції фолікулів) овуляція.
3. Яйцеклітини можуть бути не отримані при пункції.
4. Отримані яйцеклітини можуть бути поганої якості.
5. Можлива відсутність запліднення яйцеклітин при патології сперми та/або
при поганій якості самих яйцеклітин.
6. Запліднення також може не бути і при нормальній якості яйцеклітин та
добрих показниках сперми.
7. Можливе аномальне запліднення (проникнення в яйцеклітину декількох
сперматозоїдів).
8. Поділ клітин ембріона може не відбутися або утворюються ембріони
поганої якості.
9. При переносі ембріонів у порожнину матки можуть бути утруднення, що
знижує вірогідність вагітності.
10.Імплантація (прикріплення) ембріонів у порожнині матки може не
відбутися.
Крім того, будь-який етап у програмі ЕКЗ може бути ускладненим
непередбачуваними обставинами: природні катаклізми, поломка устаткування,
інфікування ембріонів.
Ризик народження хворої дитини
Частота розвитку вродженої патології плода, отриманого в результаті
лікування методом ЕКЗ, не відрізняється від частоти серед загальної популяції,
тобто серед дітей, зачаття яких відбулося традиційним способом.

19. 19
Альтернатива методу ЕКЗ
Залежно від причини подружнього безпліддя шанс на настання
вагітності при застосуванні інших методів лікування може бути дуже низьким
або взагалі відсутній. Ефективність альтернативних методів лікування
коливається залежно від причин безпліддя, його тривалості, віку жінки та
інших факторів. У кожному випадку до прийняття рішення про лікування
методом ЕКЗ, лікарем обговорюється можливість використання кожного
методу лікування у Вашої подружньої пари.
Посткоїтальний тест
Для виживання та функціональної (запліднювальної) здатності
сперматозоїдів має значення їх взаємодія із секретами (виділеннями) жіночих
статевих шляхів. Визначення цієї взаємодії є одним методів обстеження жінки
з приводу безпліддя. Цей метод носить назву посткоїтального теста, тобто
теста, проведеного після статевого акту.
Що таке цервікальний слиз?
Шийка матки в жінок – це м’язовий, циліндричної форми орган,
внутрішня частина якого називається цервікальним каналом. Зсередини
цервікальний канал покритий клітинами – циліндричним епітелієм, які
виробляють слиз ("Будова жіночої статевої системи"). Продукція слизу
регулюється гормонами яєчників – естрогенами та прогестероном: естрогени
стимулюють продукцію рясної кількості "водянистого" слизу, прогестерон
забезпечує виділення більш густого та в’язкого слизу. Кількість та властивості
цервікального слизу відображає циліндричні зміни менструального циклу.
В жінок репродуктивного віку кількість виділеного цервікального слизу
змінюється від 600 мг в середині менструального циклу до 20-60 мг в інші
періоди циклу. Цервікальний слиз – багатокомплексний секрет, який
приблизно на 90% складається з води. Циліндричні зміни в консистенції слизу
можуть впливати на проникнення та виживаність сперматозоїдів.
Проникливість цервікального слизу для сперматозоїдів починає появлятися з
9-го дня нормального менструального циклу та постійно збільшуватися до піку
овуляції, і зазвичай через день або два після овуляції зменшуватися.
Сперматозоїди рухаються через цервікальний слиз та потім поступають у
порожнину матки.
Властивості цервікального слизу
Шийка матки та цервікальний слиз мають наступні властивості:
• здатність до проникнення сперматозоїдів під час овуляції в порожнину
матки та обмеження цієї здатності в інші періоди циклу;
• захист сперматозоїдів від несприятливого впливу вмісту піхви;

20. 20
• забезпечення енергією, необхідною сперматозоїдам для руху;
• фільтруючий ефект;
• можливий резервуар сперматозоїдів.
Цервікальний слиз восприимчивый ? до міграції сперматозоїдів лише в
обмежений час менструального циклу. Тривалість цього часу значно
змінюється у різних жінок та може бути різною в однієї ж жінки в різні цикли.
Які існують показання до проведення посткоїтального теста?
Показанням до проведення посткоїтального теста є безплідність, тобто
відсутність вагітності при регулярному статевому житті протягом 12 місяців.
Необхідні обстеження перед проведенням посткоїтального теста
1. Дослідження на наявність інфекцій, які передаються статевим шляхом.
2. Бажано ультразвуковий моніторинг для визначення часу, сприятливого для
проведення посткоїтального теста або графік ректальної температури.
Протипокази до проведення посткоїтального теста
Протипоказів до проведення даного метода обстеження немає.
Як проводиться посткоїтальний тест?
При проведенні посткоїтального теста необхідно:
• знати день менструального циклу;
• знати, чи дійсно коїтус відповідав інструкції для підготовки до проведення
посткоїтального теста.
Тест проводиться в середині циклу (період овуляції), коли слиз у шийці
матки найбільше сприятливий для проникнення сперматозоїдів.
1. Вам необхідно як можна точніше виконати рекомендації з підготовки до
проведення посткоїтального теста.
2. Ви та Ваш партнер повинні утриматися від статевого життя протягом 2-3
днів перед проведенням посткоїтального теста.
3. Перед статевим актом виконайте свій звичайний туалет, але перед візитом
до лікаря не можна спринцюватися, вводити у піхву тампони.
4. Після статевого акту відпочиньте, лежачи в ліжку, біля 30 хвилин.
5. Підкладіть гігієнічну серветку звичайним чином, щоб уникнути втрати
сім'яної рідини.
6. Не видаляйте серветку до моменту огляду лікарем.
До лікаря Вам необхідно прийти не раніше 6 годин та не пізніше 12
годин після статевого акту.
В оглядовому кабінеті лікар проведе забір цервікального слизу за
допомогою піпетки або шприца без голки, пінцета. Потім отримана краплина

21. 21
слизу наноситься на предметне скло та покривається покривним склом,
після чого оцінюються під мікроскопом.
Оцінка цервікального слизу
Оцінка цервікального слизу включає в себе характеристику консистенції,
кристалізації, розтяжність та характер середовища.
Консистенція цервікального слизу – найбільш суттєвий бар’єр для
проникнення сперматозоїдів. Чим вище в’язкість слизу, тим гірше через
нього проникають сперматозоїди. При нормальному рівні гормонів
цервікальний слиз, нанесений на предметне скло, кристалізується та при огляді
під мікроскопом нагадує листя папороті. При низькій концентрації гормонів
деревоподібні кристали не утворюються.
Наступна ознака, яка оцінюється, – це натяг слизу. Він використовується
для оцінки можливості цервікального слизу розтягуватися. Чим вище
розтяжність слизу, тим кращі його властивості.
Сперматозоїди чутливі до змін рН (середовища) цервікального слизу. У
кислому середовищі спрематозоїди нерухливі, тоді як лужний слиз збільшує їх
рухливість.
Інтерпретація отриманих даних
Зазвичай після попадання у піхву сперматозоїди руйнуються через 2-4
години після статевого акту та втрачають свою здатність до запліднення через
декілька годин. Після еякуляції деякі сперматозоїди швидко досягають рівня
зіву матки. Їх кількість поступово збільшується та досягає максимальних цифр
приблизно через дві або три години. Після цього кількість сперматозоїдів
залишається відносно постійною протягом 24 годин. Рухливість їх оцінюється
за ступенем від "А" до "Г" у такому порядку:
"А" – швидка прогресивна рухливість,
"Б" – повільна лінійна або нелінійна рухливість,
"В" – непрогресивна рухливість,
"Г" – нерухливі сперматозоїди.
У здорових жінок після статевого акту з чоловіком, який має гарну якість
сперми, спостерігається більш ніж 25 рухливих сперматозоїдів (з категорією
рухливості "А" і "Б") – посткоїтальний тест добрий. При виявленні десяти та
більше сперматозоїдів з прямолінійною рухливістю (категорія "А") –
посткоїтальний тест може бути признаний задовільним. Наявність менше ніж
п’ять сперматозоїдів (категорія "Б") свідчить про зменшення кількості та
рухливості сперматозоїдів або патологічному стані цервікального слизу –
поганий результат.
У всіх випадках, де посткоїтальний тест був негативним, тобто, де
сперматозоїди не були виявлені, слід підтвердити, що була еякуляція
сперматозоїдів у піхву (факт еякуляції). Негативний результат може бути
також при неправильно вибраному часі проведення теста. Тест, проведений
зарано або запізно для періоду овуляції, може бути негативним у фертильної

22. 22
жінки. Коли овуляція не може бути визначена у часі з необхідною точністю,
необхідно повторити тест декілька разів протягом циклу.
Що робити при поганому результаті?
Лікування при негативному результаті посткоїтального теста
направлено на усунення "згубного" для сперматозоїдів бар’єру – цервікального
слизу. Такі умови створюються при проведенні метода внутрішньоматкової
інсемінації, коли оброблена сперма вводиться безпосередньо в порожнину
матки ("Внутрішньоматкова інсемінація").
У кожному окремому випадку вибір методу лікування проводиться з
врахуванням додаткових факторів безпліддя подружньої пари: вік, тривалість
безпліддя, гормональним фон, стан маткових труб та ін.
Лікування методом ЕКЗ – пам’ятка для пацієнтів
Ми рекомендуємо Вам повністю ознайомитися з наданою інформацією.
Також ми рекомендуємо Вам, по мірі проходження етапів лікування методом
ЕКЗ, заново перечитати ті розділи, які Ви вже читали раніше, та з приводу
яких у Вас виникли запитання. По мірі переходу до відповідних етапів
лікування, Ви можете ставити лікарю запитання, які Вас хвилюють, та
одночасно вирішити проблеми, які виникають.
Важливо пам’ятати, що в кожної пацієнтки – своя індивідуальна
відповідь на отримані в процесі лікування лікарські препарати, і що кожний
наступний цикл лікування відрізняється від попереднього. Це означає, що в
дійсності Ваша відповідь буде відрізнятися від відповіді інших пацієнтів на
одні і ті ж самі препарати, але й на кожний наступний цикл лікування методом
ЕКЗ Ваш організм може відповісти по-іншому, тобто не так, як у попередній
цикл ЕКЗ. У зв’язку з цим Ваше обстеження, лікування і, відповідно, його
результати можуть відрізнятися від таких же в інших пацієнтів. Наполегливо
Вас просимо не порівнювати результати Вашого обстеження та лікування, яке
Вам проводиться, а також яке заплановано в майбутньому, з результатами
обстеження та лікування, отриманими в інших пацієнтів. Хоча Ви і можете
знайти багато чого подібного з ними, будь ласка, пам’ятайте про те, що
лікування методами ЕКЗ та ІКСІ – особиста справа кожного і що більшість
пацієнтів не бажають публічно обговорювати свої особисті проблеми.
Рекомендації перед початком лікування методом ЕКЗ
Якщо Ви плануєте лікування методом ЕКЗ, то ми рекомендуємо Вам
приблизно за 1-2 місяця до початку циклу, вибраного Вами для проведення
ЕКЗ, звернутися до лікаря для вирішення всіх питань, які Вас цікавлять. На
прийомі повторно оцінюються результати проведеного попереднього
обстеження, яке включає: огляд на кріслі, УЗД, гормональні дослідження,
визначення збудників інфекцій, що передаються статевим шляхом, тобто
стандартного обстеження для пацієнтів перед лікуванням методом ЕКЗ

23. 23
("Обстеження перед ЕКЗ"). За показаннями проводяться додаткові методи
обстеження.
Вам будуть видані для ознайомлення та наступного оформлення згоди на
лікування методом ЕКЗ (включаючи методи ІКСІ, допоміжний хетчинг,
видалення фрагментації). Всі форми згоди сторін на проведення кожної
процедури повинні бути підписані Вами та Вашим партнером до початку
лікувального циклу. Вас повідомлять, коли Ви зустрінетесь з лікарем для
огляду всіх зібраних документів, отримання відповіді та уточнень не будь-які
запитання, які залишилися для Вас і Вашого партнера не до кінця зрозумілими.
Однією з основних вимог для початку лікування методом ЕКЗ є
запобігання від вагітності в циклі, в якому починається лікування з
використанням не гормональних, а бар’єрних методів контрацепції
(презерватив).
Заходи, які сприяють підвищенню шансів на успіх у даному лікувальному
циклі
Для жінок:
1. Уникайте, за можливістю, прийому будь-яких лікарських препаратів, крім
звичайного аспірину. Якщо Вам призначені іншим лікарем будь-які
лікарські препарати, Ви повинні довести це до відома Вашого лікаря до
початку лікування.
2. Виключите куріння та прийом алкоголю.
3. Максимально обмежте прийом кофе та напоїв, які містять кофеїн (не більше
2-х чашок в день).
4. Уникайте під час циклу ЕКЗ змін в харчовому раціоні та дієт з метою
зниження маси тіла.
5. Утримайтесь від статевих контактів на 3-4 дні до пункції фолікулів, а в
наступному і після переносу ембріонів до дні проведення теста на вагітність
(ретельні рекомендації Вам будуть надані у виписці в день переносу
ембріонів).
6. Звичайне фізичне навантаження, як і заняття фізичними вправами не
протипоказані до тих пір, поки збільшені в результаті лікування яєчники не
будуть створювати дискомфорт.
7. Уникайте гарячих ванн, відвідувань лазень та саун.
8. Спробуйте уникнути контакту з хворими на гострі респіраторні вірусні
інфекції (ГРВІ), уникайте переохолоджень. У випадку підвищення
температури тіла, появи симптомі простуди повідомте Вашого лікаря.
Для чоловіків:
1. Підвищення температури тіла вище 380 С за 1-2 місяця до процедури
ЕКЗ/ІКСІ можуть негативно вплинути на якість сперми; якщо Ви хворі,
будь ласка, виміряйте температуру тіла та повідомте про будь-яке її
підвищення (будь-якому захворюванні, яке супроводжується підвищенням
температури тіла).