3. Складні слова можна утворювати за
допомогою сполучних звуків і без них.
1.Сполучні звуки О, Е (Є).
коли перша частина складного слова —
прикметник, то сполучним звуком виступає о:
важкоатле́т, гірничопромисло́вий,
чорногу́з, яснозо́рий;
якщо першою частиною такого слова є прикметник
м’якої групи, то перед о пишемо ь:
верхньодніпро́вський, давньору́ський,
середньові́ччя, синьоо́кий.

4. Примітка.
З цими словами не слід змішувати
складних слів, першою частиною
яких є прислівник вищого ступеня
порівняння на е:
вищезга́даний,
нижчепідпи́саний.

5. 2. Коли перша частина складного слова
— іменник або займенник,
то сполучним звуком буває:
а) після твердого приголосного,
зокрема після шиплячого, звук о:
атомохі́д, грушоподі́бний,
дощомі́р, самовчи́тель
але
кожум’я́ка, овочесхо́вище, очеви́дний;

6. б) після м’якого приголосного
(неподовженого), який закінчує основу
іменника, пишемо е:
бурело́м, землетру́с,
працезда́тний, яйцеподі́бний,
але
коно́в’язь, коногі́н, костогри́з,
костопра́в, свинопа́с, свинома́тка;
в) після й, який закінчує основу іменника
м’якої групи, або м’якого подовженого
приголосного першої частини пишемо є:
боєзда́тність, краєзна́вство;
життєзда́тний, життє́пис, насіннєсуша́рка.

7. 3. Складні слова без сполучного звука.
Складні слова можна утворювати без
сполучного звука – шляхом
безпосереднього приєднання
основи до основи.
При цьому перша основа може
закінчуватися:

8. а) на голосний звук:
всюдихі́д, кількаразо́вий,
радіокоміте́т; одноде́нний,
двоя́русний, трині́жок,
чотирику́тник; двадцятирі́чний,
п’ятику́тний, семими́льний;
б) на приголосний звук:
Бори́спіль, Ви́шгород,
Ми́ргород, Но́вгород,
У́жгород; дипкур’є́р,
літреда́ктор, медінститу́т.

9. 4. Складні слова пишемо
разом і через дефіс.

10. Разом пишемо:
а) усі складноскорочені слова й похідні
від них:
Нацба́нк, Міносві́ти,
міськра́да, профспі́лка,
соцстра́х; профспілко́вий,
соцстра́хівський.

11. Сюди належать і всі складні слова,
першою частиною яких виступають
компоненти:
авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-,
газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-,
електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-,
лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-,
моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-,
радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-,
супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-,
фото- й подібні.;

12. б) складні слова, першою частиною
яких є кількісний числівник
(коли він не позначений цифрою):
двобі́чний, сімдесятирі́ччя,
трику́тник, тривідсо́тковий,
чотиримі́сячний, двоосьови́й,
чотириа́ктний.

13. Разом пишуться слова, утворені від
підрядних словосполучень
(у яких від одного до іншого слова
можна поставити питання):
зелений (як довго?) вічно-
вічнозелений,
перекоти (куди?) через поле-
перекотиполе,
будова (яка?) нова-
новобудова,
будує (що?) машини-
машинобудівний

14. Через дефіс пишемо:
а) складні слова, утворені повторенням
того самого слова:
писа́в-писа́в,
роби́в-роби́в,
ходи́в-ходи́в,
бі́лий-бі́лий,
леге́нький-леге́нький,
бага́то-бага́то,
си́ньо-си́ньо,
ти́хо-ти́хо;

15. б) складні слова — поєднання синонімів:
ги́дко-бри́дко, зро́ду-ві́ку,
ти́шком-ни́шком, ча́сто-гу́сто;
антонімів:
більш-ме́нш, ви́димо-неви́димо;
близьких за значенням слів, що
передають єдине поняття:
ба́тько-ма́ти (батьки), хліб-сіль (їжа);
спільнокореневих слів різної будови:
вели́кий-превели́кий, з да́вніх-даве́н,
з ді́да-пра́діда, ма́ло-пома́лу,
пові́к-ві́ки, ра́дий-раді́сінький,
си́ла-силе́нна, ти́хий-тихе́сенький.

16. Примітка.
Два слова, одне з яких має форму
називного, а друге — орудного відмінка,
пишемо окремо;
кіне́ць кінце́м, одни́м одна́,
честь че́стю, чин чи́ном.
Так само займенника та іменника
того ж кореня:
сама́ самото́ю;

17. в) сполучення слів на позначення
приблизності:
день-дру́гий, годи́на-дві,
не сього́дні-за́втра, три-чоти́ри.
Примітка.
Поєднання слів зі значенням
приблизності або певних числових меж
можуть складатися й з двох числівників,
позначених цифрами.
У таких випадках між ними ставимо тире:
3—4 (дні), учні 8—10 класів;

18. г) складні вигуки та звуконаслідування:
гей-ге́й, гей-гей-ге́й,
ого-го́, бом-бо́м, бом-бом-бо́м;
ґ) протяжні звуки в словах:
По-о-лку, стій!
По-о-дай, а то во-о-ни наморились
уже й та-а-к біля мене (А. Тесленко);

19. д) літерні абревіатури з належними до
них цифрами:
Ту-154, ЗШ-111, АН-24;
е) літерні найменування паралельних
класів у школах, різних будинків з
однаковими номерами на тій самій
вулиці:
7-А, 10-Б; вул. Зодчих,буд. 26-А;

20. є) терміни, у складі яких є літера
алфавіту:
П-подібний, Т-подібний;
ж) літерні скорочення складних слів:
с.-г. — сільськогосподарський,
с.-д. — соціал-демократ,
соціал-демократичний,
ст.-сл. — старослов’янський.
Але скорочення, утворені від
словосполук, пишемо окремо:
с. г. — сільське господарство.

21. Через дефіс пишуться складні слова,
утворені від сурядних словосполучень
(у яких всі слова рівноправні, їх
можна з'єднувати повторюваним
сполучником і:
і червоний і білий- червоно-білий;
і ніжний і рожевий- ніжно-рожевий;
і південний і західний- південно-західний.
Але разом пишуться
червоногарячий, жовтогарячий,
хитромудрий, зловорожий, глухонімий.

22. Як виняток пишуться через дефіс
складні географічні назви, перша
частина яких вказує на сторону світу:
Південно-Китайське море,
Західно-Сибірська низовина.

23. Традиційно через дефіс пишуться
слова
свят-вечір, багат-вечір,
дівич-вечір, зелен-сад,
буй-тур, сон-трава,
чар-зілля, жар-птиця,
негній-дерево, люби-мене (незабудка),
мати-й-мачуха (підбіл),
брат-і-сестра (братки).

24. Через дефіс пишуться власні назви
на зразок
Рава-Руська, Новгород-Сіверський,
Кам'янець-Подільський,
Володимир-Волинський,
Київ-Товарний (прикметник стоїть
після іменника),
Конча-Заспа, Пуща-Водиця,
Яр-під-Зайчиком, Ростов-на-Дону,
Франкфурт-на-Майні, Болонь-сюр-Мер.

25. Через дефіс пишуться також складні
прізвища та подвійні імена:
Гулак-Артемовський,
Нечуй-Левицький,
Антоненко-Давидович,
Анна-Марія,Ігop-Богдан.
імена казкових персонажів:
Кабан-Іклан, Іван-Побиван,
Вовчик-Братик;

27. Через дефіс пишуться такі складні
слова іншомовного походження, як
вакуум-аппарат, соціал-демократ,
прем'єр-міністр, блок-схема,
унтер-офіцер, генерал-майор,
пап'є-маше, віце-президент,
яхт-клуб.

28. Слова із частинами напів- і пів-
Частини напів- і пів- у значенні "напів"
завжди пишуться разом:
напівтемрява, напівсон,
півфабрикат, півовал.
Частина пів- у значенні «половина»
також звичайно пишеться разом:
піввідра, півроку, півлітра,
піввіковий, півкроку, півхлібини.

29. Але якщо частина пів- має значення
"половина", а наступна частина
(у родовому відмінку) починається з
букви, що позначає голосний або є
власною буквою, то між ними
становиться дефіс:
пів-абрикоса,
пів-обличчя,
пів-оберта,
пів-Києва.