2. План
Сторони як особи, які беруть участь у
справі.
Процесуальна співучасть.
Неналежна сторона в цивільній справі;
умови і порядок заміни неналежного
відповідача.
Процесуальне правонаступництво.
3. Конституція України. Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня
1996 року // Відомості ВРУ. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
Цивільний процесуальний кодекс України № 1618-ІV від 18 березня 2004 р.
// ВВР. – 2004. - № 40-41, 42. – Ст. 492.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // ВВР. – 2003.
– №№ 40-44. – Ст. 356.
Сімейний кодекс України № 2947-ІІІ від 10 січня 2002 р. // ВВР. – 2002. -
№ 21-22. – Ст. 135 (із змінами).
Кодекс законів про працю України. Затверджений Законом № 322-VІІІ від
10 грудня 1971 р. // ВВР. – 1971. – додаток до № 50. – Ст. 375 (із змінами).
Про прокуратуру. Закон України № 1789-ХІІ від 5 грудня 1991 р. // ВВР. –
1991. - № 53. – Ст. 793 (із змінами).
Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Закон України
№ 776/97-ВР від 23 грудня 1997 р. // ВВР. – 1998. - № 20. – Ст. 99.
Про громадянство України. Закон України № 2235-ІІІ від 18 січня 2001 р. //
ВВР. – 2001. - № 13. – ст. 65 (із змінами).
Про об’єднання громадян. Закон України № 2460-ХІІ від 16 червня 1992 р.
// ВВР. – 1992. - № 34. – Ст. 504 (із змінами).
Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України № 280/97-ВР від
21 травня 1997 р. (із змінами).
Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності. Закон України
№ 1045-ХІV від 15 вересня 1999 р. // ВВР. – 1999. - № 45. - Ст. 397 (із
змінами).
Загальна декларація прав людини. Документ ООН, схвалено 10 грудня
1948 року.
Конвенція про права дитини. Схвалено ООН, Резолюція № 44/25, 20
листопада 1989 року. Ратифіковано Україною 27 лютого 1991 р. № 789-ХІІ.
4. Рішення Конституційного Суду
України
Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням
50 народних депутатів України щодо
офіційного тлумачення окремих
положень частини першої статті 4
Цивільного процесуального кодексу
України (справа про охоронюваний
законом інтерес) від 1 грудня 2004 р.
№ 18-рп/2004.
5. Постанови Пленуму
Верховного Суду України
Про застосування Конституції України
при здійсненні правосуддя.
Постанова Пленуму Верховного Суду
України від 1 листопада 1996 року №
9.
Про застосування норм цивільного
процесуального законодавства при
розгляді справ у суді першої інстанції.
Постанова Пленуму Верховного Суду
України від 12 червня 2009 р. № 2.
6. Навчальна та наукова
література
Афанасьєва Л.В. Прокурор як суб’єкт цивільних процесуальних
правовідносин у справах про захист навколишнього природного
середовища // Луганський державний університет внутрішніх
справ. - Луганськ, 2008. - Спеціальний випуск № 2 : Екологія.
Економіка. Право, Ч. 2. - C. 9-14.
Безлюдько І.О., Бичкова С.С. Бобрик В.І. та ін. Цивільне
процесуальне право України: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2006.
Бобровник О. Зловживання процесуальними правами в цивільному
процесі // Право України. - 2008. - № 7. - C. 27-29.
Бородін М. Конституційне право громадянина на звернення до суду
за захистом своїх прав // Право України. – 2000. - № 8. – С. 65-66.
Васильєв С.В. Цивільний процес: Навч. посібник. – Х.: ТОВ
«Одіссей», 2007.
Штефан О.О. Профспілки як суб’єкти цивільного процеса //
Актуальні проблеми трудового права та права соціального
забезпечення : Збірник наукових праць до 80-річчя професора Р.І.
Кондратьєва. - Хмельницький, 2007. - C. 113-115.
Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний
курс: Підруч. для студ. спец. вищ. навч. закл. – К.: Концерн
“Видавничий Дім “Ін Юре”, 2005.
7. 1. Сторони як особи, які беруть
участь у справі
Сторонами (partes) в цивільному
процесі є юридично заінтересовані
особи, які беруть участь у справі,
матеріально-правовий спір між якими є
предметом розгляду і вирішення у
цивільному судочинстві.
8. Позивач (actor) – це одна із сторін
процесу, яка особисто або через
представника в її інтересах звернулася
до суду з позовом, вважаючи, що її
права, свободи чи інтереси порушені,
невизнані або оспорюються.
9. Відповідач (reus - особа, яка
обороняється) – це інша сторона
процесу, яка притягається судом до
відповідальності за порушення,
невизнання або оспорювання права чи
охоронюваного законом інтересу за
поданим позовом, так як на неї вказує
позивач як на порушника свого права.
10. Сторони в цивільному процесі
характеризуються такими
ознаками:
вони є юридично заінтересованими суб’єктами
цивільних процесуальних правовідносин;
вони ведуть процес у справі від свого імені і в своїх
інтересах;
сторони розпоряджаються своїми процесуальними
правами на свій розсуд;
їх правосуб’єктність допускає процесуальне
правонаступництво;
з приводу їх справи судом ухвалюється рішення;
на них поширюються всі правові наслідки судового
рішення;
сторони сплачують судові витрати зі справи.
11. Сторони як особи, які беруть
участь у справі, мають
загальні процесуальні права
специфічні, диспозитивні права
12. класифікація цивільно-
процесуальних прав сторін
Права, які характеризують повноваження на відкриття
провадження у справі
Права на зміни в позовному спорі
Права на подання і витребування доказів та участь в їх
дослідженні
Права, пов’язані із залученням до справи усіх
заінтересованих осіб
Права, пов’язані із забезпеченням законного складу
суду, об’єктивності розгляду справи і виконання судових
рішень
Права на участь у судових засіданнях з розгляду справи і
в здійсненні окремих процесуальних дій
Інші права, що забезпечують захист у процесі по справі
15. Цивільна процесуальна дієздатність,
тобто здатність особисто здійснювати
цивільні процесуальні права та
виконувати свої обов’язки в суді,
відповідно до ст. 29 ЦПК, належить
фізичним особам, які досягли
повноліття, а також юридичним особам.
16. 2. Процесуальна співучасть
Процесуальна співучасть – це
обумовлена матеріальним правом
множинність осіб на тій чи іншій стороні
в цивільному процесі внаслідок
наявності загального права або
загального обов’язку.
17. умови, за яких допускається
процесуальна співучасть
1) предметом спору є спільні права чи
обов’язки кількох позивачів або
відповідачів;
2) права і обов’язки кількох позивачів
чи відповідачів виникли з однієї
підстави;
3) предметом спору є однорідні права і
обов’язки (ч. 2 ст. 32 ЦПК).
18. Співучасть можна
класифікувати за двома
критеріями
За формою співучасть поділяється на такі види:
1) активну співучасть – коли кілька позивачів
пред’являють позов до одного відповідача; 2)
пасивну співучасть – коли один позивач
пред’являє позов до кількох відповідачів;
3) змішану співучасть – коли кілька позивачів
пред’являють позов до кількох відповідачів.
Множинність може виникати і з боку третьої
особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо
предмета позову, однак обов’язковою умовою
повинна бути наявність загальних підстав
виникнення процесуальної співучасті.
19. Залежно від характеру матеріально-
правових зв’язків між суб’єктами спірних
правовідносин та обов’язковості участі в
процесі розрізняють два види
процесуальної співучасті – обов’язкову і
факультативну
20. Особливості процесуального
становища співучасників:
кожен з позивачів або відповідачів щодо другої сторони виступає в
процесі самостійно (ч.1 ст. 32 ЦПК);
співучасники можуть доручити вести справу одному із співучасників,
якщо він має повну цивільну процесуальну дієздатність (ч. 3 ст. 32
ЦПК). Слід зазначити, що у ЦПК 1963 р. можливість вести справу
одному із співучасників пов’язувалась зі здійсненням представництва
(ч. 2 ст. 104, п. 5 ст. 112). Новий ЦПК не називає процесуального
співучасника серед кола осіб, які можуть бути представниками, разом
з тим і не виключає можливості здійснення процесуальним
співучасником функції процесуального представника, обумовлюючи
лише його повнолітній вік і цивільну процесуальну дієздатність (ст.
40);
відповідно до ст. 216 ЦПК суд, ухвалюючи рішення на користь кількох
позивачів або проти кількох відповідачів, має зазначити, в якій
частині рішення стосується кожного з них, або вказати, що
відповідальність чи право стягнення є солідарним;
співучасники можуть оскаржити судові постанови самостійно або
приєднатися до апеляційної чи касаційної скарги, поданою особою, на
стороні якої вони виступали (ст. 299, 329 ЦПК).
21. 3. Неналежна сторона в цивільній справі;
умови і порядок заміни неналежного
відповідача
Неналежний позивач – це особа, якій
не належить право вимоги з
пред’явленого в суді позову, а
неналежний відповідач – та особа,
яка не повинна відповідати за
пред’явленим до неї в суді позовом.
Неналежними сторонами будуть ті
особи, які не є суб’єктами права вимоги
чи несення обов’язку.
22. Заміна неналежного відповідача –
це процесуальна дія суду, яка
оформлена ухвалою про виведення із
цивільної справи неналежного
відповідача і допущення (залучення)
належного.
23. 4. Процесуальне
правонаступництво
Процесуальне правонаступництво – це
заміна сторін іншими особами у відносинах,
щодо яких виник спір, у разі їх вибуття з
цивільної справи, якщо їх матеріальні права і
обов’язки у спірних або встановлених судом
правовідносинах переходять до цих осіб.
Процесуальне правонаступництво настає у разі
зміни суб’єктів права або обов’язку в
матеріальному правовідношенні.
24. Заміна суб’єктів матеріальних
правовідносин можлива:
внаслідок смерті громадянина, який був
суб’єктом правовідносин;
припинення юридичної особи;
заміни кредитора чи боржника у
зобов’язанні;
в інших випадках.
